Перекреслений знак

Канна завмерла перед дошкою.

Вона не могла зрозуміти, чи справді символ змінився, чи її очі просто почали обманювати її.

Ще секунду тому він здавався маленьким, майже непомітним.

Тепер же тонкі лінії навколо нього ніби стали чіткішими.

Канна швидко відвела погляд.

«Не дивись на знак довго».

Слова Юкі знову промайнули в голові.

Вона опустила очі на задачу й зробила вигляд, що нічого не сталося.

— Канно, ти закінчила? — запитала вчителька.

— Майже.

Канна дописала останній рядок і поклала крейду на край дошки.

— Готово.

— Добре, повертайся на місце.

Канна швидко сіла.

Її погляд одразу зустрівся з Юкі.

Він ледь помітно показав очима на її руку.

Канна непомітно накрила зап'ястя рукавом.

Але саме в цей момент пролунав тихий шепіт із задньої парти:

— Ти теж це бачила?

Канна обернулася.

Ніхто не дивився на неї.

Учні були зайняті своїми зошитами.

Вона насупилася.

Можливо, їй просто здалося.

Та коли вона знову подивилася на дошку, символу там уже не було.

Залишилася лише звичайна формула.

Канна повільно видихнула.

— Що це за дурня…

Юкі почув.

Він нахилився до неї, не повертаючи голови.

— Після уроку не йди за мною.

Канна здивовано подивилася на нього.

— Що?

— Ти чула.

— Але я хочу поговорити.

— Я знаю.

— Тоді скажи мені, що відбувається!

Юкі на мить замовк.

— Якщо я зараз тобі все поясню, стане тільки гірше.

— Це ти так думаєш.

— Ні, Канно. Я це знаю.

Вона хотіла відповісти, але вчителька саме в цей момент підняла голову.

— У вас там щось цікавіше за урок?

— Ні, — одночасно відповіли Канна та Юкі.

Кілька учнів засміялися.

Канна опустила голову, намагаючись приховати роздратування.

А Юкі знову відвернувся.

Проте перед тим, як він це зробив, Канна помітила щось дивне.

На його зап'ясті під рукавом теж було щось схоже на знак.

Лише на секунду.

Тонка темна лінія.

Так само, як у неї.

Канна завмерла.

— Юкі…

Він одразу натягнув рукав нижче.

— Не зараз.

До кінця уроку Канна майже не чула, що говорила вчителька.

Вона весь час думала про знак.

Про дошку.

Про Юкі.

І про те, що тепер у неї з'явилося ще одне питання.

Чи був цей знак у Юкі від самого початку?

Коли продзвенів дзвінок, клас одразу ожив.

Хтось почав збирати речі, хтось вийшов у коридор.

Канна швидко підвелася.

Вона хотіла наздогнати Юкі.

Але його місце вже було порожнім.

— Знову зник…

— Хто?

Канна повернулася.

Айтана стояла поруч із нею.

— Юкі, — відповіла Канна. — Він щойно був тут.

— Мабуть, вийшов.

— Ти його не бачила?

Айтана похитала головою.

— Ні.

Потім усміхнулася.

— То що, підемо? Ти ж обіцяла після уроків посидіти разом.

Канна на секунду замислилася.

Їй дуже хотілося піти за Юкі.

Але водночас вона не хотіла поводитися дивно перед Айтаною.

— Добре. Тільки ненадовго.

— Домовилися.

Вони вийшли з класу.

Канна ще раз озирнулася.

Коридор був порожній.

Юкі ніде не було.

На перерві Канна з Айтаною сиділи біля вікна.

Айтана щось розповідала про школу, але Канна лише час від часу кивала.

Її думки були зовсім в іншому місці.

Раптом телефон у кишені завібрував.

Канна дістала його.