— 19.

Принц так різко підскочив до неї, що Ніонель не встигла зреагувати. І всьому було вино, яке сповільнювало її реакції тіла. Зіниці темно-синіх очей Валгрейн миттєво розширилися. Обличчя Кайрана нависнуло над нею, надто близько. Їй здавалося, що вона могла відчути його подих. Ніздрі принца шумно втягнули повітря. В його очах іскрилося полум'я. Ніонель тільки зараз усвідомила, що ця зухвалість їй не зійде з рук. Слова самі злетіли з її язика. Валгрейн не мала наміру ображати спадкоємця трону, та їхні словесні перепалки змусили її перетнути межу.

— Чому змовкла?

Ніонель знадобилося кілька секунд на прийняття найабсурднішого рішення в її житті. Не просто так вона не хотіла пити з принцом.

Встав навшпиньки, вона просто потягнулася до губ принца. Тепер була черга Кайрана втрачати різкість реагування. Ніонель просто притулилася губами до нього, поцілунок який тривав не більше десяти секунд і яким власне й не міг називатися повноцінним поцілунком. Та це спрацювало, Бландвінд послабив руку, чим Валгрейн вчасно скористалася. Вона практично відскочила від принца, перелякано очікуючи реакції Кайрана.

— Булу онукам розповідати, що колись цілувалась з майбутнім королем, — намагалася вона розбавити напружену атмосферу.

Випитий алкоголь вивітрився так швидко, що Ніонель не ніколи не почувалася при такому тверезому стані.

Кайран мовчав, його обличчя залишалося незворушним. Здавалося, він замерз у часі, втупившись в Ніонель так, ніби її слова не долітали до його свідомості. Та це тривало лише мить. Принц зробив крок вперед, скоротивши й без того невелику відстань між ними змушуючи її відступати.

— І що ж, — його голос був низьким, майже вуркотливим, він повільно скорочував дистанцію, — мені сказати онукам про цей момент? Що одна зухвала дівчина наважилася використати подібний метод для втечі?

В його очах блиснуло щось небезпечне, але водночас привабливе. Ніонель відчула, як її серце почало гупати в грудях сильніше.

— Ну-у-у, — вона спробувала удати, що нічого не сталося, облизуючи пересохлі губи. — Це ж зробило момент цікавішим, хіба ні?

Він схилив голову трохи набік, майже як хижак, який оцінює здобич.

— Цікавішим? О, Ніонель, ти навіть не уявляєш, наскільки цікавою стаєш ти сама, коли намагаєшся уникнути розплати.

Валгрейн спробувала відступити, але її спина вперлася в стіну. Вона не помітила, як потрапила в пастку.

— Розплати? — вона посміхнулася, намагаючись зберегти легковажність, але її голос трохи здригнувся.

— За поцілунок із майбутнім королем, — його рука оперлася на стіну поряд із її головою, створюючи ще більше напруги.

Ніонель зібрала всю свою хоробрість, знову дивлячись йому прямо в очі.

— Якщо це було так погано, то можеш вважати, що я відшкодувала збитки своєю присутністю.

Кайран посміхнувся — не тією чарівною, галантною усмішкою, яку він зазвичай використовував, а чимось темнішим, майже небезпечним.

— Ти так легко з усім розправляєшся, правда?

Вона стиснула губи, намагаючись тримати себе в руках, і раптом відчула, як його рука злегка торкнулася її підборіддя, піднімаючи її обличчя до свого.

— Ти не зрозуміла, Ніонель, — він прошепотів, нахиляючись ближче. — Від таких дівчат, як ти, я не чекаю вибачень.

Вона затримала подих, коли він зупинився за мить до того, щоб торкнутися її губ. Тілом пройшов справжній тремор. Ще від жодного чоловіка серце Ніонель так не гупало. Навіть коли в темному провулку вона переслідувала небезпечного злочинця, навіть тоді, не було так лячно, як зараз від присутності Кайрана. Від його магії, аури, яку він вивільнив. Валгрейн вкрила потужна енергетична хвиля, від якої всередині все скручувалося. Вона помилилася. Зараз Кайран справді був принцом, з яким у розмові слова потрібно ретельно підбирати.

Кайран відсторонився, немов передумав. Замість поцілунку, він схилився над її вухом. Його шепіт, здавалось, міг залізти їй під шкіру.

— Можеш вихвалятися онукам стільки завгодно, — вискал його ідеально-білосніжних зубів не здавався приязним, — але, здається, це я тепер маю що розповісти своїм онукам, — додав він із грайливою посмішкою, зробивши крок назад.

Ніонель залишилася стояти, вся напружена, поки він не повернувся до дверей.

— Спокійної ночі, леді Валгрейн, — його тон був невимушеним, але в очах все ще залишався той вогонь, що викликав крижані мурахи по її шкірі. — Чекаю тебе завтра в палаці.

Вона провела його поглядом, намагаючись зібрати розкидані думки.

— І тобі, Ваш Високосте, — ввічливо пробурмотіла вона, знову відчуваючи, як її обличчя палає.

Двері зачинилися, і Ніонель повільно опустилася на підлогу, притримуючи рукою голову.

— Що це тільки-но було? — запитала вона сама себе, але відповіді так і не знайшла.

***

Теон покірно сидів у кареті Ефірона, склавши руки на колінах, неначе старанний учень, який чекає на чергове доручення. Його темне волосся бездоганно лежало, а постава випромінювала стриманість і готовність до дій. Проте, коли двері відчинилися, і в карету різко зайшов напружений принц, атмосфера вмить змінилася.