— 3.

Тронна зала виблискувала золотом і важкими тканинами, що спадали зі стін до самої підлоги. У центрі, на високому троні, сидів король Рейґар Бладвінд - високий, кремезний чоловік, якого з малечку привчили до влади, яка часом, здавалось, текла в його крові з народження. За свої п'ятдесят п'ять років, тридцять з яких, він правив королівством самотужки, Рейґар жодного разу не шкодував про прийняті рішення. Того ж він вимагав і від свого єдиного сина. Рейґар був певен, що його методи виховання мали дати його королівству - наступного гідного короля.

Тиша, якою був заповнений простір, час від часу порушувався лише ледь чутним шурхотом важких тканин від протягу з прочиненого вікна. Принц Кайран стояв перед троном, схиливши голову, тоді як король, владний і суворий, уважно дивився на нього, вивчаючи кожну його реакцію. Рейґар особливо відносився до зайвих проявлених емоцій.

Кайран намагався не видати, а ні найменшої ознаки свого внутрішнього незадоволення. А незадоволення в нього було достатньо.

— Кайране, — голос Рейґара розрізав тишу зали, мов меч, — у столиці відбуваються речі, які загрожують не лише нашій короні, але й самим основам нашого королівства. Це не припустимо! Нахабство вчиняти такі звірства, кидаючи виклик короні! Цей невіглас обрав те, що найшвидше доступне - страх. Людьми легко керувати, коли вони бояться. Сину, — його голос лунав холодно й незворушно, — ти маєш його знайти! Це особливе завдання яке закріпить твою владу, авторитет! Люди тебе шануватимуть не тільки тому, що ти мій спадкоємець. Ти маєш довести свою цінність.

Кайран підняв голову, зустрічаючи виважений погляд батька. Йому хотілось би запитати: кому доводити власну цінність? Та чудово знав, що саме хотів цим сказати його король.

— Батьку, — стримано почав Кайран, приховуючи роздратування. — Покладатися в цій справі на… неї? Вона ж... — Кайран не міг знайти підходящих слів, які б влучно вирази його не бажання співпрацювати із жінкою детективом. — Я можу цією справою зайнятися сам.

— Ця "вона", як ти виразився, одна з небагатьох детективів, які справді розуміють природу цих… темних сил, — король зірвався на слова з відтінком презирства. — Валгейн має досвід із забороненою магією і її методи, будуть тобі корисні у справі. На її рахунку вже кілька злочинців, яких вона успішно вистежила й запроторила за ґрати. Вона майже прототип свого покійного батька, тільки хіба що в жіночому вигляді, — з останнього було не зрозуміло чи король тішиться з цього, чи його гнітить подібна схожість.

Кайран стиснув губи, відчуваючи певний внутрішній опір.

— Хіба не знайдеться іншого кандидата, хто б розбирався в таких речах? — обережно почав він, уникаючи прямої відмови, знаючи, як не терпів батько заперечень.

Король Рейґар підійняв брову насупившись, його погляд став холодним і незламним, як сам трон, на якому він сидів.

— Ти сумніваєшся в моєму рішенні, принце? — його голос залишався таким самим, але у повітрі повисла тягуча, гнітюча атмосфера. — Ніонель Валгейн буде твоїм партнером. І ти виконаєш наказ, як годиться спадкоємцю трону.

Кайран на мить затримав погляд на обличчі батька. Слова короля були незаперечними, і він знав, що будь-які заперечення тут не матимуть сенсу. Він глянув убік, стримуючи незадоволення, а потім промовив:

— Так, Ваша Величносте.

***

Кайран стояв біля вікна своєї кімнати, схрестивши руки на грудях і зосереджено вдивляючись у нічне небо над столицею. Його роздуми перервали кроки Теона, який зайшов до кімнати, тримаючи папку з інформацією.

— Це все, що вдалося зібрати, Ваша Величносте, — Теон подав принцу папку, вклоняючись. — Її звуть Ніонель Валгрейн. Двадцять вісім повних років, чоловік та діти - відсутні. Проживає сама, в будинку який успадкувала від батька. Одна з магічних детективів що служить короні. Вона під королівським комітетом інквізиторів. Відома своєю відчайдушністю та… схильністю до порушення інструкцій.

Кайран узяв папку і відкрив її, вдивляючись у зображення, на якому була вродлива на вигляд дівчина. Він ще кілька секунд вивчаюче вдивлявся в її обличчя.

— Вона, схоже, тримається осторонь від світських інтриг.

"Це вчора вона була... яка іронія долі!"

— Так, Ваша Величносте. Вона жодного разу не світилася в газетах, і не давала інтерв'ю, хоча в послужному списку є кілька гучних успішно закритих справ. Її батько, був одним з колишніх королівських детективів, він загинув під час розслідування справи, що стосувалася темної магії. Вбивцю так і не знайшли. — Теон відповів тихо, як завжди зберігаючи об’єктивний тон, але навіть у нього в голосі з’явилася легка напруга. — Вона вказувала в особистій справі, що цей випадок з батьком, спонукав її впертіше взялася за навчання і стати детективом, прагнучи таких вбивць саджати за ґрати.

Кайран на мить відвів погляд від досьє, замислившись.

— Вона втратила батька через те саме зло, яке зараз загрожує нам. І тепер король хоче, щоб я працював з нею... без зайвих запитань.

Теон кивнув, уважно спостерігаючи за реакцією принца.

— Ваша Величносте, враховуючи її репутацію, Ніонель може стати корисним союзником. Але варто пам’ятати, що вона не з тих, хто легко піддається контролю.

Кайран закрив папку, втупившись у неї з якоюсь важковимірною емоцією.