Ніч 37

Дуже скоро світ прийшов до ладу. Люди на диво швидко зализали рани і пішли далі, спочатку відновлюючи зруйноване апокаліпсисом, а потім і створюючи нове. Тоді я зрозумів, що мені теж пора рухатися вперед.

Весь цей час я переховувався, живучи разом з Флер де Руж в глушині. Однорічна дівчинка виявилася досить тихою і спокійною, тож з нею було майже легко... якщо, звичайно, слово «легко» взагалі можна застосувати до немовляти.

Але я розумів, що все це не може тривати вічно. Мені треба було зробити вибір... і я його зробив.

Доволі швидко мені вдалося підготувати документи для дитини і знайти для неї чудову прийомну сім'ю, яка з радістю її прихистила. Перш ніж передати їм дитину, я так само підробив деякі медичні довідки  Таким чином переконав прийомних батьків, що дівчинці щодня потрібно давати одні пігулки: в документах – прописані лікарями ліки; за фактом – темні желатинові капсули, наповнені моєю кров'ю. Цього цілком мало б вистачити для зростання і розвитку. Поставку пігулок я для них теж люб'язно організував.

І ось, коли документи на усиновлення були підписані, я поспішив полетіти куди подалі, щоб насолодитися рештою життя.

Так тривало кілька років. А потім я дізнався, що сімейна пара, якій я віддав Флер де Руж, загинула в авіакатастрофі, дівчинку ж здали в дитячий будинок.

Не гаючи ані хвилини, я примчав і забрав її звідти: милу, перелякану, заплакану в подушку дівчинку на ім'я Діана, яку колись залишив. А зараз, обійнявши після стількох років, несподівано зрозумів, що тепер ніколи її не покину! …до того самого дня, як мій час закінчиться. Але зараз я поставив собі за мету довести Діану до того віку, коли вона вже сама зможе про себе подбати. Крім того, навчити її виживати на випадок, якщо станеться щось жахливе – а щось жахливе в нашому світі, на жаль, періодично відбувається!

Відтоді Діана стала моєю беззмінною супутницею. Незабаром вона і сама повністю перейшла на нічний режим, тож ми з нею постійно були разом. І хвилини, проведені з цією дівчинкою, що перетворювалася на жінку на моїх очах, були найщасливішими за всі століття, що я пробув на цьому світі. Проживши сотні років, я навіть не здогадувався, що відчувати подібні взагалі можливо. Вона стала для мене всім, і я ані на хвилину не пошкодував про свій вибір віддати їй своє життя. Зробити той єдиний вчинок, який виправдав би все моє жалюгідне існування, сповнене помилок, неспроможності та хибних рішень. Тепер я розумів, що роблю це не заради Аюмі, яка просила мене подбати про її дочку. Я цілком свідомо дарував Діані все тільки тому, що вона була мені шалено дорога, стала для мене найважливішим в цьому світі.

Як не дивно, наше з нею життя було досить спокійним, не рахуючи останніх місяців, за які відбулися дві досить цікаві події. Друга – сплеск її сили тіні, під час якого вона вбила бандитів, які на неї напали.

А перша – це зустріч з Блек та Ред Джокер в оперному театрі, куди ми вирушили разом з Діаною. Хочу зазначити, що за всі ті роки я жодного разу не бачив ані їх, ані Анастасії, чи кого-небудь з її клану, та й взагалі хоч якесь знайоме обличчя нічного блукача. Тому мене це, м'яко кажучи, дуже здивувало, і я вирішив детальніше їх розпитати, залишивши Діану ненадовго одну під час антракту.

Але, на превеликий подив, новини, які вони принесли для мене, були досить обнадійливими: орден Хреста і Троянди розвалився, переставши представляти реальну загрозу для тих, хто хоч трохи замислюється про обережність.

– А що стосується твоїх господарів? – поцікавився я у Блек, поки Ред, відійшовши на кілька кроків, тактовно зробила вигляд, що нічого не бачить, не чує, та й взагалі не знає, що, до чого і про що.

– Після смерті Флер де Руж ти перестав бути їм цікавий, – знизала плечима тінь плоті. – Вони, звичайно ж, мріють створити новий корінь і повторити свій експеримент, але зараз це не так просто. Надто з поправкою на те, що після апокаліпсису люди наступають на п'яти надмірно необережним тіням. Тобі просто пощастило, що ти десь поживився кров'ю тіні плоті, і більше не потребуєш щоденної годівлі. А ще тобі пощастило, що про цю особливість взаємодії тіней плоті і крові звичайні люди не дуже в курсі, тож це створює для тебе непогане прикриття, куди б ти не пішов.

– І то правда. Дякую, що витратила час заради того, щоб повідомити мені це.

– Кадо, про що мова? – чарівно посміхнулася Блек, несподівано опинившись поруч зі мною. – Заради тебе мені ніколи не важко зробити парочку подібних дрібниць, – додала вона, ставши навшпиньки, щоб потягнутися до моїх губ.

– Пробач, – обірвав її я, відсторонившись.

–Ее схоже на тебе, – промовила жінка, погано приховуючи несподіване розчарування... і, схоже, разом з ним біль. – Це... через ту дівчину, з якою ти прийшов?

– Так, – коротко кивнув я. – Як би тобі сказати, Блек... я довго не проживу. Не можу пояснити причин, але мені залишилося зовсім небагато. Я відчуваю це. І все ж... скільки б мені ні залишилося, весь цей час я хочу присвятити їй одній. Ця дівчина – та, кому я тепер повністю належу. І до самого мого кінця єдиною жінкою для мене буде лише вона.

– Ясно, – зітхнула Блек з сумною посмішкою. – Знаєш, а ти дійсно змінився, – тепло шепнула вона, перш ніж взяти сестру під руку і спішно піти геть.

P . S .

Дорога моя дівчинко! Як ти вже зрозуміла, мене більше немає серед живих. Мій час настав, і я просто розсипався прахом в своїй труні, міцно стискаючи цей щоденник, який ти зараз тримаєш в руках. Я дуже радий, що встиг дописати його для тебе, перш ніж назавжди покинути цей світ.

На щастя, я зумів здійснити задумане: довести твоє тіло до того біологічного віку, в якому ти можеш подбати про себе сама. А ще я встиг навчити тебе захищатися, тож залишаючи цей світ, я майже спокійний, тому що знаю напевне: тепер ти не пропадеш.

Відтепер, що б ти не робила, твоє тіло ніколи не постаріє ані на день. Тому будь обережна, зближуючись з людьми, і не забувай регулярно міняти місце проживання. Сучасний світ залишає все менше і менше лазівок для таких, як ми. І все ж, ховатися в тіні для нас все ще можливо, і я впевнений, що у тебе це вийде, що ти побачиш зміну ще не однієї епохи. Якщо ж тебе запримітять ті, хто живе під покровом ночі, ти завжди зможеш зобразити із себе тінь плоті, тобі повірять. Головне – тримай в секреті свою справжню сутність, яку ти дізналася з цього щоденника.