Ніч 30

– Не дуже-то ти чемний з тією, хто врятувала тебе, незважаючи на всі твої суїцидальні спроби, – пробурчала Міранда, коли я відсторонився від неї, коли жінка спробувала мене поцілувати. На її превеликий жаль, ми з нею обмінювалися плоттю та кров'ю не так довго за цей цикл, щоб я не міг стримати тваринного тяжіння.

– Начебто ж ти рятувала мою шкуру тому, що в іншому разі з тебе твою ж спустили б, чи я неправий? – підмітив я. І не зважаючи на обурення у великих яскраво-зелених очах, посміхом піднявся на палубу. Міранда і сама розуміла, що мною зараз рухає одне єдине бажання: знайти Джекі. Ця мила красуня ніяк не йшла у мене з голови, і мені, будь що хотілося знайти її.

Зараз на палубі було досить безлюдно – всі пасажири першого класу відпочивали в банкетному залі. Але, як я вже встиг переконатися, потрібна мені дівчина там була відсутня. Вся моя надія була на те, що вона знову вирішить насолодитися краєвидами нічного океану... і коли я почув такий знайомий мені ангельський голосок, то зрозумів, що не прогадав!

– Take a key and lock her up, Lock her up, lock her up. Take a key and lock her up, My fair lady! – дзвінко наспівувала дівчина в білому платті, яка стояла на колінах біля самого краю палуби. Дуже обережно, щоб сяючий шовк не забруднився кров’ю, яка розтеклася дошками. Кров’ю, що витікала з тонкої блідої шиї, розрізаної з хірургічною точністю. А ще – з тіла, майстерно розрізаного від горла до лобка, в якому Джекі зараз з цікавістю рилася, дістаючи орган за органом. – О, Кадо? Несподівана зустріч, – посміхнулася дівчина, витягуючи з живота кишечник – немов фокусник низку пов'язаних квітчастих хусток з рукава.

– Більш ніж, – прошепотів я, в той час як Джекі витерла руки об блузу своєї жертви, завбачливо зняту з її тіла, перш ніж почати його розчленовувати.

– І яка ж буде твоя реакція? – поцікавилася вона, підійшовши до мене легкою ходою, щоб чуттєво провести долонею по моїх грудях – вниз, до стегон.

– А якою повинна бути моя реакція? – видихнув я, відчуваючи досить незвичайне тяжіння.

– Ти ж не людина, чи не так? Я відразу це відчула, – злегка посміхнулася дівчина, притулившись до мене всім тілом.

– Що якщо так?

– Хтозна, – мило захихотіла вона, зазирнувши мені в очі. – Скажи, а ти сам здогадуєшся, з ким розмовляєш? Що за істота цілком не двозначно натякає тобі, що не проти затягнути тебе в ліжко прямо зараз?

– Не сказав би, – видихнув я, сторопівши від такої раптової відвертості. Відвертості, що линула від милої дівчини, яка хвилину тому патрала тіло невідомої мені жінки.

– Розумієш, Кадо, мене не повинно було б тут бути, – млосно зітхнула Джекі, розстібаючи верхні ґудзики моєї сорочки. – Ні, не тільки на цьому кораблі. Просто я взагалі не повинна була народитися.

– І звідки ж такі висновки? – простогнав я, не знаючи, що мені робити зараз: повалити її на палубу прямо тут, поруч із закривавленим трупом? Чи, все ж, спочатку втекти з нею в свої апартаменти? А може, все ж, забратися подалі від настільки... кхм... дивною особи?

– Справа в тому, що двадцять років тому закінчилося моє минуле життя, – зітхнула дівчина з награною ноткою печалі. – І, за всіма правилами, за свої гріхи я повинна була б потрапити до Пекло на віки вічні. Але якомусь демону, мабуть, в той день стало нудно, і він вирішив пожартувати над ангелом смерті. Він просто вкрав у нього мою душу, розумієш? – протягнула Джекі і, поваливши мене на палубу, нависла наді мною, притискаючи коліна до моїх грудей. – І не довго думаючи, влаштував все так, щоб я народилася знову. Все це, звичайно ж, я дізналася вже постфактум, відносно недавно – коли за мною прийшли перші ангели, які нарешті вирахували мене, – простогнала вона. – До того моменту я вже вбила трьох жінок. Це сталося якось саме по собі, з досконалою природністю. Перший раз я навіть сама не зрозуміла, як опинилася в такій ситуації, що мої руки з інтересом копошилися в нутрощах тієї повії з нетрів. Мені це просто подобалося, ось і все. Не тільки їхній страх, біль і страждання, але і саме це почуття – коли ти стискаєш пальцями ще теплі органи. Зрештою, настав день, коли за мною прийшли двоє чоловіків, які назвалися ангелами. Вони-то і розповіли мені про те, хто я і де моє місце. А ще повідомили, що мають намір мене негайно в це місце відправити. Я, звичайно ж, зробила найбезневинніший вираз обличчя, на який була здатна... і вбила їх обох. Після чого розчленувала, – промовила дівчина, важко дихаючи і з силою стискаючи шкіру на моїх грудях, вже щосили почарапаних її короткими, доглянутими нігтиками. – Відтоді вони переслідують мене, куди б я не пішла. Все, чого вони хочуть, це зловити мене, вбити і доставити, нарешті, до Пекло. Тому я і вирішила зробити цей ривок та спробувати втекти в Арметрику. Я не плекаю ілюзій щодо того, що там мене не знайдуть. Але, принаймні, по той бік океану немає війни, а отже, я можу розраховувати на те, що знайду хоч трохи спокою. У будь-якому разі, гра в лови значно цікавіша, ніж просто сидіти на місці і чекати.

– То хто ж ти? – зірвалося з моїх губ.

– Джек Різник, – посміхнулася вона. – Передавай привіт своїй скромній супутниці, – прошепотіла дівчина мені в губи.

– Кадо, тобі не здається, що ти трохи загрався в занадто небезпечні ігри? – насупилася Міранда, коли я зайшов у її апартаменти незадовго до світанку.

– То ти весь цей час шпигувала за мною? – усміхнувся я, кинувши на тінь плоті цинічний погляд. – Ти ж знала, хто вона, від самого початку?

– Не зовсім, – кинула жінка, підійшовши до мене. – Просто зрозуміла, що вона – кровожерливий монстр, який йде шляхом, обраним ще в минулому житті. Але деталі мені не були відомі. Знаєш, Кадо, тримався б ти від неї подалі.

– Невже ревнуєш?

– Не те слово, – фиркнула Міранда, демонстративно відвернувшись. – Те, що ти телепень, для мене не секрет, і навіть не новина. Проте мені набридло, що через твій ідіотизм постійно страждаю саме я! Тож зроби ласку, послухай мене хоч раз, просто для різноманітності. Ми з тобою, мій милий, далеко не в тому становищі, щоб перетинатися з ангелами. І не тільки через свою природу. Як ти здогадуєшся, вони не надто в захваті від того, що завдяки твоїй віслючій упертості і небажанню слухати інших, демони отримали таку бажану для них дитину. І навіть верхівка ордену для них нічого не означає! Те, що цій шльондрі вдалося прирізати парочку з них, скориставшись ефектом несподіванки, – лише дивна удача, не більше. Даю руку на відсіч, дуже скоро їй кінець. І для твого ж блага буде, якщо в той момент ти опинишся якнайдалі від неї. Тож будь хорошими ідіотом і не шукай на свою голову зайвих проблем. Смію запевнити, у тебе їх зараз і так більш ніж достатньо.