Розділ 8. Тортури уламками

– І все ж, для юної дівчини, у тебе досить дивні інтереси, – посміхнувся Кадо, побіжно переглядаючи експонати анатомічної колекції Кунсткамери. Саме заради того, щоб подивитися на неї, Діана і вмовила його відвідати це місто.

– Невже ти тільки тепер помітив? – захихотіла дівчина, розглядаючи бляшанку, в якій плавало двоголове немовля.

– Просто я не думав, що все настільки запущено, – зітхнув він, в той час як Діана носилася від одного моторошного експоната до іншого немов метелик, що літає квітковим полем.

– Да ладно! – розсміялася дівчина. – Тільки не кажи мені, що не палав бажанням їхати сюди через те, що тобі не подобається цей музей.

– Як тобі сказати, – задумався Кадо, намагаючись зобразити іронічну посмішку. Ось тільки Діана вивчила його достатньо добре, щоб зрозуміти: її опікун очевидно відчуває якісь дивні емоції, які намагається за цією посмішкою приховати. – Просто з цим місцем у мене пов'язані не дуже гарні спогади.

– І що ж за спогади? – поцікавилася Діана, зупинившись біля банки, в якій знаходилася заспиртована голова вродливої жінки з азіатськими рисами.

– Не важливо. Якщо ти вже все оглянула, то давай сходимо поїмо морозива. А то ще музей закриється, і залишимося тут до ранку, – поспіхом промовив Кадо і, посміхаючись, поклав руку на її талію.

– Знаєш чим підкупити, – підморгнула дівчина і попрямувала до виходу з музею.

На нічних вулицях старовинного міста чоловік помітно повеселішав. Навіть дозволив Діані замовити в ресторані десерт з коньяком... якого, схоже, їй цілком вистачило щоб злегка, зовсім трохи сп'яніти. Не те щоб вона поводилась якось неналежно, але однозначно була значно більш розкутою, ніж зазвичай. Настільки, що цілком спокійно поцілувала Кадо прямо посеред вулиці, коли вони вийшли з ресторану.

Прогулянка затягнулася до четвертої ранку. І з кожною годиною, проведеною на вулицях, Кадо та Діана цілувалися все частіше й частіше, а поцілунки ставали все довшими і пристрасними. Можливо, справа була просто в подорожі, але обом хотілося цілуватися значно більше, ніж зазвичай. А що найголовніше, це заняття анітрохи не хотілося припиняти, ба навіть більше…

Повернувшись до готелю, Кадо і Діана попрямували до свого номеру... і варто було дверям ліфта зачинитися, як дівчина, ставши навшпиньки, жадібно вп'ялася в губи опікуна. Підкоряючись пекучому пориву, чоловік міцно обійняв її, а мить потому і сам перехопив ініціативу, притиснувши її до стінки кабінки! Ось тільки це не могло тривати довго – на жаль в цьому готелі стояли сучасні ліфти, тож до потрібного поверху вони довозили дуже швидко.

Зніяковіло провівши пальцями по губах, Діана перша вийшла з ліфта і попрямувала до двокімнатного номера, який вони тут знімали. Номера, ледь опинившись в якому, вона вже хотіла було йти в свою кімнату. Але замість того повалила Кадо на його ліжко і почала зривати з нього одяг: піджак, біла накрохмалена сорочка, пасок, який так хотілося розстебнути скоріше, щоб стягнути чорні штани і!..

В одну мить Кадо обійняв Діану, притискаючись обличчям до її грудей, що виглядали з вирізу мереживної блузи. Швидким рухом він опустив тендітне тіло дівчини на свіжі простирадла і просковзнув язиком до її рота, поки вона сама квапливо розстібала гудзики на своєму одязі.

В останній раз Кадо бачив це тіло в самій лише білизні, коли Діана була ще зовсім дитиною, і він возив її на морський курорт. Тоді дівчинка, одягнена в дитячий купальник, бігала нічним берегом, розбризкуючи хвилі прибою своїми маленькими п'ятами.

Але тепер... те, що побачив Кадо, більше не було тілом дитини. Перед ним постало тіло жінки. Нехай зовсім юної, нехай мініатюрної, і вона виглядаєла трохи молодшою, ніж належало в її віці, але жінки. Дуже красивої, ніжної, бажаної жінки. Жінки, яка не залишала жодних сумнівів щодо того, чого вона зараз хоче. І прокляття, торкатися цього тіла, пестити його, виявилося занадто приємно! А ще приємніше було притискатися до нього своєю шкірою, поки губи ловили поцілунок за поцілунком.

Йому знадобилися лише пара рухів пальцями, щоб розстебнути довгу чорну спідницю і зняти її, відкинувши на підлогу. Важко дихаючи, Діана потягнулася руками, щоб розстебнути його штани... але перш ніж вона зробила це, Кадо дбайливо схопив її зап'ястя і однією рукою притиснув їх до простирадла над головою, поверх розтріпаного хвилястого каштанового волосся. У той час як друга рука ніжно ковзнула вниз по м'якій шкірі.

Пальці Кадо рухалися дуже обережно, дбайливо. Аж поки він не відчув це, не почув  протяжний стогін і різкий подих. У цей момент Кадо лагідно обхопив красиве дівоче обличчя долонями і чуттєво поглибив поцілунок, дозволивши їй обійняти його спину вивільненими руками.

За хвилину тіло Діани накрила легка, приємна на дотик ковдра. Лежачи поруч, Кадо міцно обіймав її, відчуваючи неймовірний екстаз від того, що вона так близько. Сама ж дівчина, доведена до солодкого виснаження, швидко заснула, лежачи у нього на грудях.

Так, Кадо шалено подобалося те, що він відчував шкіру Діани своєю шкірою, коли вона горнулась до його міцному тілу. Проте зараз йому було б значно спокійніше, одягни дівчина хоч що-небудь! А ще краще – лежи вони в різних ліжках. Тому що тепер стримати себе було значно важче.

...Ось тільки йому зовсім не хотілося її будити.

Цей спогад був для Діани одним з найсолодших. З тих, які вона найніжніше берегла в своїй пам’яті. І зараз, продовжуючи читання, мріяла лише про те, щоб повернути назад ті дорогоцінні дні.