Пролог

(с) 2025

Деякі історії починаються з самотності. Багато з нас оточені друзями та близькими, але рано чи пізно з нею стикається кожен, кому так чи інакше не пощастило. Самотність може залишити шрами. Може навіть вбити, якщо підійти до тієї безодні, що вона ховає, занадто близько. Вона залишає нічні кошмари, страх та невизначеність.
В жорстокому світі, де далеко не всім даровано спокій, нічні кошмари можуть бути по-справжньому згубними.
Море під ногами Лай, що летіла вперед, було спокійним, але вітер тут, нагорі, був сильним. Вона відчувала його руками та своїм тілом. Тут були будівлі, ніби ті, що вона бачила на вулиці Набереж, та вона не могла впізнати їх, бо це було ніби щось з життя, якого ніколи не було.
В її руках була квітка, троянда, інколи вона була чорна, як вугілля, а іноді біла, але Лай завжди була аутсайдером та в житті не тримала в руках троянд, бо в сучасному світі живі квіти були дорогі, та вона бачила їх майже тільки на цирконах, хоча знала що її одноліткам такі дарували.
Лай летіла до сонця, ніби хотіла його спіймати, а квітка в її руці розсипалась попелом.
Комусь цей сон міг би здатись поетичним. Але її він лякав. Лай прокидалась з серцем, що стукало в страшній тривозі, а її тіло покривав холодний піт. Те саме тіло, що кожну ніч перетворювалось на зброю. Бо це те, чим Лай була.
Не більше, ніж живою зброєю.

— Це смішно, вона ніколи не зможе виграти цей токсин, — сміявся молодик за її спиною, поки Лай грала в автомат в кав'ярні, намагаючись виграти токсин, що дозволяв дихати під водою. На задньому фоні щось бубніли новини, що саме вона не чула, бо з метою захисту чутливих осіб для цього треба було налаштовувати крихітний комунікаційний прилад біля вуха.
Останнє, що зараз цікавили дівчину, так це новини. Але, можливо, треба буде коротко прослухати їх переказ, вже після. Вона легко поворухнула плечем в чорному візерунку костюма, який міняв форму кожні двадцять секунд. В її чорному волоссі яскраво блищала шпилька, призначена для летального самозахисту.
Суперздібності, що дарували токсини в цьому світі не були чимось недоступним, але бойове використання було забороненим для абсолютної більшості. Здебільшого це був мотлох, забавка, що дарувала їх на п'ятнадцять, двадцять хвилин, потім вони безслідно зникали.
— Відвали, краще за своїми метеликами слідкуй, — огризнулась Лай.
Метелики були з якоїсь демки, яку він почепив на себе — живому зображенні, що завантажувалось до ідентифікаційного браслета, а далі до одягу. Молодик насупився.
— Що це за лих? — спитав він зло у друзів. Ті схвально заулюлюкали.
Лай пхикнула. Звичайний день у місті Черков, що біля Мрійного моря. Молодик, з яскраво-синім дешевим синтетичним волоссям та у білому костюмі, що переливався синім під його колір, покрокував до дівчини, але його спинив червоний вогник, що спалахнув на її плечі, точно позаду та майже перед його носом. На його обличчі з'явились злість та фрустрація.
Цей вогник означав, що перед ним хтось з відділу безпеки міста, хто саме — ніхто не знав на правах анонімності. Захист персональних даних був надважливим в цьому світі, та більшість службової інформації була захищена та засекречена, оскільки адміністративні працівники не говорили про свою роботу, це було велике табу, а ті, хто дбав про безпеку більш близько, носили костюми та маски.
— Добре, — сказав молодик. Звісно, він не злякався. Але напад на когось зі служби безпеки мав негативно вплинути на його внутрішній особистий рейтинг, що закрило б доступ до ряду послуг.
Лай зробила плавний, точний, як у танцюристки рух над приладом, щоб контролювати гру. Токсин випав у отвір прямо їй в руку та розлився по чорному ідентифікаційному браслету, ніби желе, з'єднуючись з ним.
— Бажаю всього найкращого, — прохолодно кинула вона молодикам. Ті відповіли похмурим мовчанням.
Вона часто потрапляла в неприємності, бо була занадто дрібна та худорлява для свого віку, до того ж її тіло не оформлювалось належним чином, як має бути у жінки, привабливої жінки, але йти на операції чи купляти токсини-філери Лай не хотіла. Її абсолютно все влаштовувало, вона ненавиділа людей.
Дівчина потерла лоба тильною стороною долоні. Зовні накрапував дощ, прямо на її довге чорне волосся, стягнуте у хвіст. Реальність світу, в якому вона жила була така, що багато чого тут нагадувало магію в старі часи, коли таких технологій не існувало — вона вдарила рукою ніби розрубила повітря, та краплі почали ніби падати на невидимий бар'єр, що сформувався навколо неї.
Чорні великі кулі суспільних таксі курсували по тонких, як стріла, дорогах. Зверху летіли приватні автомобілі. Але Лай було лише дев'ятнадцять, а водити загальнодоступний автомобіль дозволялось з двадцяти одного року.
Височенні башти міста нагадували корону, та оточували місто кільцем, в якому височіли башти нижче. Небо було низьким, туманним, сірим та дуже мокрим на вигляд.
Повз пройшов якийсь чоловік у чорному об'ємному плащі, що носили кібербійці. Він не ніби не побачив її, та штовхнув, синхронно спалахнули червоні символи на їх одязі. Його лице було закрите дзеркальним екраном, тому зрозуміти, хто це, було важко.
Лай відчула сильний біль, що майже паралізує. Її тіло автоматично зреагувало бажанням знищити супротивника, але вона стримала реакцію перейти в стійку. Він був такий самий. Такий самий, як вона, бо перманентний токсин, який вона була змушена носити, зреагував на нього.
— Вибач, — сказав чоловік, та дівчина відчула його хижу посмішку, від якої продрало по шкірі морозом, бо Лай була занадто молода, фактично новенькою, щоб бути зібраною та спокійною, як дорослі, що займали ті самі... посади.
Вона кивнула, та відвернулась. До годин з першої до третьої ночі, такі як вона, інші, її не цікавили, та взаємодіяти з ними було заборонено. Але скоро буде нічна робота. Лай зникне. Та її місце заступить... інша.
Вона згадувала години з першої до третьої як сни. Використовувались спеціальні медикаменти, що автоматично вприскувались її браслетом, вони були потрібні для цієї роботи. Препарати, щоб захистити події ночі те, чим вона займалась, та захистити її психіку.
Те, що було вночі, було не більше, ніж просто сном.
Лай вирушила додому, щоб підготуватись до того, що станеться між першою та третьою годиною ночі.