Глава 6.Разом

Минуло кілька тижнів, і хоча нічого великого не змінювалось на зовні, всередині Тео відчував, як його життя повільно трансформується. І хоча він все ще час від часу відчував цей тягар, це вже не було таким болючим. Він навчався, що не треба приховувати свою справжню сутність. І навіть коли йому важко було відкриватись, він знав, що поряд є хтось, хто прийме його таким, яким він є.

Алекс став для нього не просто другом. Він став тією людиною, до якої Тео прагнув повернутись кожен раз, коли життя здавалось важким. Не тому, що Алекс робив його сильнішим, а тому, що він вчив Тео, як бути собою — без страху і сумнівів.

Одного разу, коли вони сиділи на тій самій лавці в парку, так знайомій і безпечній, Тео відчув, що готовий сказати те, що давно мучило його серце.

— Я хочу, щоб ти знав... — почав він тихо, піднявши погляд на Алекса. — Я... не уявляю, як би я справився без тебе.

Алекс повільно повернув голову і зустрів його погляд. В його очах було все — розуміння, ніжність і надія. Він не відповів одразу, але його рука, що лягла на Тео, була не просто підтримкою. Вона була обіцянкою.

— Я теж, — сказав він, і на його обличчі розцвіла та сама лагідна усмішка, що завжди змушувала Тео відчувати себе в безпеці. — Я тут. І я залишуся.

І це було більше, ніж слова. Це був крок у майбутнє. Тео відчув, як від серця зникають останні хвилини невпевненості. Вони були разом, і цього було достатньо. Не потрібно було нічого пояснювати, не треба було боятись того, що думають інші. Це була їхня історія, і вона тільки починалась.

В той момент вони сиділи тихо, тримаючись за руки. Це не було захоплене обіймами чи словами, це був спокій. Вони могли просто бути — разом.

Тео подивився на Алекса і відчув, як ці кілька простих слів стали початком того, що вже не можна було назвати звичайним. Він зрозумів, що справжня сила полягає не в тому, щоб ховатися чи боротися з кимось, а в тому, щоб дозволити собі бути з тим, хто тебе розуміє, хто готовий йти поруч, незважаючи на всі труднощі.

І з кожним наступним кроком вони ставали лише ближчими. Це був крок до нового розуміння себе. І, можливо, це був перший крок до справжньої любові