Розділ 18. Угода на життя

— Без дозволу не розмовляйте, не дивіться Його ясновельможності прямо в очі, будьте чемніше, при вході в обідню — реверанс. Заради Бога, дотримуйтесь етикету!.. — Крістоф перервав свою тираду, скептично оглядаючи Персицію.

Її порожній, безцільно блукаючий погляд вичікувально вп'явся в нього. Вона мовчала, але навіть так йому не важко було зрозуміти, що всю прискіпливу мораль дівчина прийняла з огидливим обуренням. Дотримуватись етикету? Якого вона навіть і не знала? 

Чортівня.

— Втім, нема різниці, — зарозуміло задерши носа, прислуга нетактовно і грубо притягнув її за руку, мов ляльку, змушуючи стати прямо за його спиною. — Це вже не мої проблеми.

Гучний, гугнявий голос оголосив про її прибуття. Двері відчинилися і перед малахітовими очима постав до огиди безтурботний спокій. Персиція не змогла стримати іронічної усмішки, побачивши таку награну ідилію.

Трицис, поглинений читанням, сидів у чолі стола, задумливо покручуючи масивний перстень.

— Як Ви й просили, Ваша ясновельможність, — залестився Крістоф, перериваючи тиху розмову двох інших господарів.

Конрад кинув здивований погляд на сестру, і вона поспішила мовчазно відповісти на німе запитання, витончено змахнувши віялом у бік старшого брата.

Граф довгими пальцями звернув листа, спідлоба оцінюючи бляклий образ Персиції. І схвально кивнувши, наче самому собі, знову зник за папером, втрачаючи до дівчини хоч якийсь інтерес.

— Проходьте, — суворо наказав він, не підводячи очей.

— І не подумаю, Ваша ясновельможність.

Конрад шоковано підняв брови, потираючи підборіддя. Сіро-жовта сукня надавала Персиції витонченості та покірності, ось тільки погляд, яким вона пропалювала дворян був далекий від цього оманливого образу. У ній щось змінилося, і це не давало йому спокою. Перед ним стояло вже не те злякане дівчисько. Ні... Вона стала зовсім іншою. Чоловік глузливо хмикнув думкам, відкидаючись на спинку стільця.

Він програв Беатріс.

— Ну ж бо, — майже нечутно зашипів Крістоф, метушливо затягуючи дівчину в обідню. — Не випробовуйте терпіння графа, ідіотко! Якщо Вам не дороге Ваше життя, то я не бажаю прощатися з тим, що маю.

— Прибери від мене свої брудні руки, тварюко, — гаркнула Персиція, вириваючись із чіпкої хватки дворецького.

Беатріс перевела сердитий погляд на прислугу, ховаючи личко за ажуром віяла.

— Прошу, мадемуазель, проходьте, — ввічливо процідивши крізь зуби, Крістоф у мить зник за дверима.

Персі зробила глибокий вдих, готова вибухнути громом у цій просторій обідній, і перш ніж слова обурення зірвалися з її покусаних від хвилювання губ, низький голос Трициса, потоком крижаної води, обдав дівчину з голови до ніг, змушуючи покірно замовкнути.

— Як ваше самопочуття?

Персі похитнулася, подумки повертаючись у ту злощасну кімнату. Самопочуття? Яке витончене знущання! Вона не приховувала обурення, яким горіли дівочі очі, і все-таки вдавано посміхнулася йому у відповідь.

— Непогано, — голос її не здригнувся як раніше, в ньому лунала впевненість, від чого куточки губ Трициса повільно поповзли вгору.

— Сімсот луїдорів і ніяких куртизанок, мій любий! — ледве чутним шепотом радісно почала Беатріс, нахилившись до вуха молодшого брата. Її хитрі очі переможно блиснули, а віяло затремтіло в руці, приховуючи тріумфальну усмішку. Вона виграла їхню невелику суперечку. — І тепер ця дівчина — моя, тому не смій торкатися її, будь чемним хлопчиком.

Конрад невдоволено цокнув, відмахнувшись від сестри. Ось тільки парі він програв, і з цього вечора йому доведеться задовольнятися лише простими служницями. Задумливо поправляючи розшиті мереживом рукави, він ковзнув допитливим поглядом по силуету Персиції.

— Що ж, — Конрад трохи повернув голову в бік Беатріс, не відриваючи очей від предмета їхньої суперечки. — Визнаю, ти знову мала рацію... Як і завжди, mon chéri, як і завжди. Я вражений!

— Сідайте, мадемуазель, не варто стояти у дверях, — видихнув Триціс, невдоволено поморщивши чоло від прочитаного і, згорнувши листа, нервово відклав папір убік. 

Тепер його увага була прикута до Персиції. Від такого пронизливого погляду, волоски на її шкірі піднялися, а неприємне тремтіння лихо пробігло по всьому тілу. Вона зчепила зуби, сідаючи в кривуватому реверансі.

— Мабуть, відмовлюся, Ваша ясновельможність.

У торці столу накрили розкішний сніданок. Про подібне вона й мріяти не могла. Їй варто було добротних зусиль змусити себе випалити подібне, коли очі жадібно блукали по апетитному видовищу. У животі зрадливо забурчало, і бліде обличчя Персі спалахнуло рум'янцем.

— Ох, не хвилюйтеся, — з м'якою усмішкою підхопила Беатріс, — їжа не отруєна, якщо Ви про це.

— Хіба я можу довіряти Вам?

— А хіба в цій кімнаті є ще хтось, кому не все одно живі Ви чи мертві, гм-м?

Персиція їдко посміхнулася, натикаючись на крижану байдужість Трициса та пихатий погляд Конрада.

— І справді... Значить, це Вам варто подякувати за те, що моє ув'язнення закінчилося?