Небезпечна гра

Джейк притулився спиною до холодної стіни старої ферми, намагаючись не дихати. Темрява навколо здавалася густою, як смола, а десь зовсім поруч почувся скрегіт металу.

  ​-Ти чув це? — прошепотів Ваня, міцніше стискаючи ліхтарик, який зараз був їхньою єдиною зброєю.

  Хлопчик від страху прижався міцно до Вані. Ваня улибнувшись сказав.

   -Якщо чесно я тож боюсь но тримаюся будь сильним!-сказав він хлопчику хлопаючи йому рукою по плечі.

  Хлопчик кивнув, його маленькі пальці все ще міцно трималися за край Ваніної куртки. Ваня відчував величезну відповідальність: тепер він мав захистити не лише себе, а й цю дитину.

  -Ти молодець!-прошепотів Ваня,намагаючись щоб його голос не тремтів.

  Джейк на верху стежив на верху. Й прислуховується до звуків ворога і побачив як один із них  відкривав двері в льох,він зненацька бере пістолет  й направляє на ворога,нажимає на курок. Пуля попадає в ногу,й від цього ворог впав не зважаючи на біль  він бере пістолет з кармана. Джейк підбігає до його й наступає йому на руку не дававши йому це зробити.   Джейк сильніше натиснув черевиком на зап’ястя ворога, змушуючи того випустити зброю. Холодний блиск його Глока відображався в очах переслідувача, в яких тепер замість люті читався страх.

   ​— Хто вас послав? — процідив Джейк крізь зуби, не зводячи очей з пораненого.-ГОВОРИ!

   Поранений не відповів,лежив на підлозі не шевелившись. 

    Джейк наступив на його руку міцніше прижимая її до землі. Він взяв його за форму й відкінув в стіну. Солдат лежав не шевелившись з його рота текла кров. 

   Зненацька почувся звук вибухівки! Джейк ліг на живіт й закрив голову руками.