Между жизнью и тишиной

Холодный рассвет. Туман цеплзавмер, цепляєтся за остатки обгоревших деревьев. Под ногами — липкая грязь, перемешанная с осколками. Им нужно пересечь открытый участок, чтобы добраться до заброшенной фермы, которая служит наблюдательным пунктом. Джейк Олександрович движется рвано, короткими перебежками. Глаза постоянно сканируют горизонт. Он не боится смерти так, как новичок, он боится ошибки. Ваня у  него пересохло во рту, бронежилет кажется неподъемным, а каждый звук заставляет его вздрагивать.
    -А вдруг вони нас замечат?_тихо прошепотів Ваня
     -Та не с-си!_прошепотів Джейк Олексадрович. 
     Они добрались до фермы, но расслабляться рано. Ферма — это не крепость, это ловушка, если не знать, как в ней себя вести.Вони почули дивний звук! Ваня завмер, палець на гачку занімів. Серце гатило в груди так, що, здавалося, ворог почує цей стукіт за кілометр. Джейк Олександрович міцно тримав ствол Ваніного автомата, не даючи хлопцю вистрілити від переляку.
  З кутка вийшов хлопчик на вигляд років десять. Ваня здригнув від страху.
  -Т..ти х..хт..хто?_крикнув він 
Джейк Олексадрович резко закрив йому рота!
   ​— Тихо, дурню... — прошепотів Джейк йому у саме вухо, не відпускаючи руки. — Хочеш, щоб нас тут поклали?
  Хлопчик стояв на місці не знавши що робити й тихо наблюдав за ними.
   Раптом почувся звук двигуна який. Джейк Олексадрович миттево прибрав.. руку з Ваніного рота й жестока наказав йому《вниз》
   Джейк Олександрович повільно визирнув у щілину між дошками. Його обличчя скам'яніло.
     ​— БТР... — ледь чутно видихнув він. — Ваня, не ворушись. Навіть не дихай у той бік.
 Ваня відчув, як холодна судома звела пальці на автоматі. Він подивився на Джейка Олександровича. Той повільно дістав з-за пояса гранату і поклав її перед собою. Його погляд говорив без слів:《Ми живі значіть будем битися до останього》
  ​Знадвору почулося рипіння гальм, а потім — удари важких черевиків об землю. Вороги стояли біля воріт ферми,й один з них сказав:
 -Обшукати будівлю!-пролунав наказ зовсім поруч.
  Вороги заходять в будівлю!.
 ​— Порожньо, — кинув хтось знадвору,— Тільки сморід та старе залізо.
— Перевір куток, де льох, — відповів грубий голос командира. — Ці щури люблять нори.
   Жестами Джейк показує Вані щоб він з хлопчиком йшли в льох. Сам він залишається стежити за ворогом.Джейк Олександрович дає команду Вані спускатися першим. Ваня бере хлопця, вони лізуть у темряву, і тут... кришка льоху застрягає або починає голосно рипіти.