Розділ 36.

Ніхто з присутніх на дні народжені Ангеліни не звернув особливої уваги, що господиня так довго пропадала. Що спершу здивувало Марка, а тоді заспокоїло. Раз ніхто нічого не помітив, той добре. Нащо свято псувати.

– Ходімо зустрінемо Аню з дітьми! –  гукнула його Ангеліна, вийшовши за п'ять хвилин з будинку.

– Їсти!!! –  заволав потяг з дітей, що врізався в Марка, котрий перетинав двір.

– Їдьте в намет. Тьотя Катя зробить вам какао.

– Вже пили! – відповів машиніст Микитка.

– А я двічі, –  вставила вагончик Леся.

– А я таке не п'ю, –  скривилася вагончик Аврора.

– Тьотя Аня везе свіжу випічку з "Золотого круасана", –  підійшла Ангеліна й визволила Марка. –  Біжіть мийте руки.

Паровозик помчав до будинку. Ангеліна й Марк вийшли за хвіртку. Там якраз паркувалися одразу дві машини. Таксі з якого вилетіли збуджені Ольга та Олег. Та вантажівка служби доставки.

– Міжнародна посилка? –  скривився Марк. –  Цього разу ти до рук нічого не братимеш.

– Якщо так вирішили небеса, то братиму, –  прошепотіла у відповідь Ангеліна.

– І з яких це пір ти така слухняна?

– Від сьогодні. Допоможи Ані з пакетами.

І доки Марк, Аня та прислужливий таксист витягали з багажника пакети з випічкою, Ангеліна слухала пісеньку "Happy Birthday to You" у виконанні двох хлопців зі служби доставки.

– Ви жартуєте? - поцікавилась, коли фальшиві ноти розтанули у повітрі.

– Нам за це заплатили, – почервоніли молодики. –  А тепер розпишіться. Тут за квіти. А тут за картину. Ще раз з днем народження пані Ангеліно.

– Дякую. А тепер беріть і тягніть це у двір. В мене там пакети.

Хлопці мовчки підхопили кошик з сотнею різнокольорових троянд та метрову картину обгорнуту прозорою плівкою з рожевим святковим бантом. На картині був зображений янгол, що стояв на краю скелі. Він не те збирався стрибнути, не те злетіти.  Проте для доставщиків з погодинною оплатою праці, то були просто понти невідомого їм дарувальника.

– Вау, –  протягнули Леся та Аврора, вгледівши квіти.

– Ангеліно, –  в перед вийшла психолог Тетяна, спираючись на ціпок, –  я чогось не знаю?

– Відкуп Баранова аби не з'являтися фізично, –  відповіла Ангеліна.

– Пройдисвіт продав свої золоті копита? –  скривилась Тетяна.

– Скоріше душу дияволу, –  скривився Марк. –  П'ятдесят п'ять гривен за квітку.

– Але ж яка краса, –  протягнула Катя.

– Кухонний комбайн купити можна, –  ще більше скривився Марк.

– Ви геть не романтик, –  Орися підійшла й схилилася над кошиком з квітами. –  Мені Семен теж такі дарував. На гуртовій базі можна знайти за сорок. І виторгувати знижку, якщо понад сто штук.

– Б'ємося об заклад там сто одна, –  засміялася Тетяна.

– Ви як голодні, то злі. Всі до столу, –  скомандувала Ангеліна. –  Перша порція смаколиків прибула.

Потяг з дітей влетів у намет, а за ним поплентались і дорослі. Малеча відмовилася чекати доки піцу викладуть на тарілки та поріжуть. Одразу хватали руками й падали на плетені диванчики, котрі стояли вздовж полотняної стіни намету.

– А можна й мені шматочок? –  запитав Максим, ледь чутним голосом.

 Надути сто тридцять повітряних кульок, це вам не пісеньку заспівати.

– Скромненько, –  видихнула пані Ніна, що з'явилася на порозі намету.

– Самі свої, –  посміхнулася Ангеліна й обійняла подругу. –  Проходьте, а я лиш подарунки віднесу до будинку.

– Тільки не довго, –  попрохав Марк, –  за дві хвилини піду шукати.

– Квіти залиш! –  прокричала з набитим ротом Аврора. –  Будуть як прикраса.

– Тут кульки прикраса, –  скривився Максим.

– Гав! –  піддакнув йому цуцик Макс.

– Прикрас багато не буває! –  відповіли йому хором діти.

Повернувшись з будинку, Ангеліна присіла за стіл між пані Ніною та психологом Тетяною. Обвела поглядом здоровецький намет, що заледве поміщався на газоні. Посміхнулася Каті, що однією рукою тримала пиріжок з капустою, а іншою готувала комусь каву. Для неї взяли в оренду переносну барну стійку. А подарована Марком кавомашина одразу пішла в експлуатацію.

За стійкою сидів насуплений Марк. Лівою рукою намагався втримати одразу  й пиріжок, й піцу, й сочник. А правою стукотів по клавіатурі нетбуку, періодично сварячись, що тачпад не слухається. Поруч сиділа Орися й пила капучіно в прикуску з імбирним печивом. Марина та мама Микитки замість поїсти, взялися нарізати овочі, що мали йти комплектом з шашликом.

Відповідальні за мангал меню Святослав та Ярослава якраз почали виносити зі свого будинку заготоване м'ясо й викладати їх на стіл, що стояв поруч з трьома мангалами. Сітка між подвір'ями була знята, тож наклавши на тарілку смаколиків, Ангеліна попростувала до сусідів-мангальщиків.

– Поїжте, тоді вже будете розпалювати.