Розділ 23.

Спеціаліст УЗД більше розглядав Симаргла ніж дивився на екран. Безхатьків з готівкою по п'ятсот в приватному діагностичному центрі ще не бачили. Орися лежала на ліжку з задраною кофтою та приспущеними штанами й дивилася в стелю. І лиш небесний посланець уважно розглядав зображення на моніторі.

– П'ять тижнів, – нарешті виголосив лікар.

Орися винувато поглянула на Симаргла, якого вона знала як Семена Поштаря.

– А кількість тіл у душ? – поцікавився Симаргл.

– Що? – не зрозумів лікар.

– Ну, кількість, – спробував пояснити Симаргл, – дітей.

Лікар на якусь мить навіть засумнівався у власній компетентності. Тоді аби себе підстрахувати виголосив цілу промову про те як деякі «грайливі дітки» ховаються за спини братиків та сестричок.

– То пошукайте ще раз, – порадив Симаргл лікарю.

– Пані Орисю, прошу зніміть штани й білизну. Внутрішнє УЗД матиме кращі результати.

Орися, що за свої тридцять сім років штани востаннє при світлі знімала ще в дитячому садку, зніяковіла й мало не знепритомніла.

– Кохана, – посміхнувся їй Симаргл, – він тебе не з'їсть. Не соромся. Краще звикай. Тобі ще тут народжувати.

– Тут?- вразився лікар.

– Я чув, – знов посміхнувся Симаргл, чим змусив лікаря прикипіти поглядом до його рівних білих зубів,-   за кілька місяців у вас відбудеться розширення крила акушерства та гінекології. То ми будемо першими пацієнтами.

УЗД-спеціаліст вирішив не озвучувати своїх припущень, що то лиш чутки та наполеонівські плани головного лікаря. Зрештою, якщо «кохана таємного міліонера» приходитиме щомісяця, а то й частіше всі від того лиш виграють.

– Буде трішки некомфортно, – попередив лікар красну як рак Орисю, та приступив до повторного вивчення життя в середині матки пацієнтки.

Тим часом Симаргл переключився на вивчення екрану новенького сенсорного телефону. Не до кінця розібравшись як та штука працює, він ніяк не міг знайти де зменшується звук. А питання треба було вирішити якнайшвидше, бо квакання його вайберу привертає забагато уваги.

– Ой, – раптом вигукнув лікар, – ось. Подивіться сюди. Та ні, я краще зроблю фото. Зараз, хвилину.

Принтер сумирно проклацав та видав кілька фото на листі А4.

– Мої вітання, – лікар протягнув фото Симарглові, – у вас двійня.

– Дякую, – Симаргл знов посміхнувся у довгі вуса.

Проте посмішка вийшла трохи кривою. Орися одразу те вловила.

– Болить? – співчутливо запитала вона.

– Не бери в голову, – відмахнувся, – всі люди хворіють. От зараз лікар з тобою закінчить і мене подивиться.

– Так ми вже все, – поспішив лікар нагадати про свою корисність. – Пані Орисю ви молодець. Зустрінемося через два тижні?

– Навіщо? – щиро здивувалася жінка.

– Багатоплідна вагітність, – натягнув посмішку лікар, – самі розумієте… у вашому віці… треба добре про себе дбати.

– За це не хвилюйтеся, – втрутився Симаргл, – вона прийде. А ви поки переключайте свою машину на чоловіків, а я за мить повернусь.

Симаргл вивів Орисю з кабінету, вручив їй п'ятсот гривен, менших купюр просто не було й відправив в буфет за «солоними огірками зі згущеним молоком». Орися розсміялася з його поінформованості про перебіг вагітності, сором'язливо взяла гроші й пішла.

– У мене все болить, – повідомив Симаргл лікарю, повернувшись до кабінету, – в середині. А раніше такого не було. І не згадуйте про мій вік. Для моєї національності я ще досить молодий.

– Національності? – лікар підняв брову, намагаючись розгледіти національність пацієнта під довгими вусами, мохнатою бородою та розпатланим волоссям.

Симаргл не вважав за потрібне продовжувати щось пояснювати. Просто роздягнувся до самих трусів та влігся на канапу. Увагу лікаря одразу привернуло те, що канапа виявилася закороткою. Та він промовчав й взявся перевіряти всі внутрішні органи по підряд.

– Ем,- вагався лікар, не знаходячи слів, – а як давно ви востаннє перевірялися?

– Ніколи,- чесно зізнався Симаргл, – я раніше не хворів.

До тієї відьми, що тинялася біля будинку покійної пані Нелі, я був безсмертним, хотів сказати небесний посланець, але не посмів.

– Розумієте, пане Поштар, – обережно почав лікар, – якщо порівнювати з нормою, то майже всі ваші внутрішні органи дещо видовжені. Якби знати чи у вас це від народження…

– Від народження, – запевнив Симаргл, – у моїй родині всі довгі… тобто, високі.

– Припустимо, – обережно продовжив лікар, – проте… коротко кажучи… так щоб ви зрозуміли… а докладніше я напишу у висновку, покажете його… для початку терапевту… рідини у вашому організмі циркулюють повільно, так ніби…

– Вогонь мого життя згасає?

– Пробачте, але ми не на літературному зібранні. Одягайтеся й зачекайте в коридорі. Я винесу вам висновки,  вписавши туди лікарів та аналізи які на мою думку вам варто пройти.