Розділ 4.

Симаргл, небесний посланець, прокинувся від звуку сирени патрульної машини. Господаря будинку поруч не було. І вже цей факт гарантував великі неприємності.

– От вовкулака поганюча, – зашипів Симаргл. – Вже кудись влізло.

Бризнув в обличчя водою, така собі імітація вмивання. Вхопив рожевий шкільний ранець та вискочив надвір.

– Ви мусите його забрати! – кричав на патрульних сусід. – Ви зобов'язані. Ви тут представники правопорядку чи дітлахи налякані?

– Обережніше з висловлюваннями, – зробив йому зауваження молодий патрульний, що тримав за шкірку вовкулаку.

– Ми не можемо його забрати, – розвела руками дівчина патрульна з довжелезною товстою косою.

– Чого це не можете? – обурювався сусід. – Я вас викликав. Він правопорушник. Вам що повилазило? Він мене покусав. Це важкі тілесні пошкодження!

– Ступінь важкості ваших ушкоджень засвідчить судово-медична експертиза, – зазначила патрульна.

– А от йому потрібна психіатрична експертиза, –  констатував факт патрульний, – в такому стані ми не можемо забрати його до відділку.

– Ну то везіть його в психлікарню! Чого ви чекаєте?

– Уууу, – спробував вставити свої п'ять копійок вовкулака.

– Шановний, – дратувався патрульний, – ваше завдання продиктувати свої свідчення моїй напарниці. А я вже розберусь куди його вести.

– Вам потрібна швидка? – співчутливо поцікавилась патрульна.

– Мені потрібна справедливість! Якої у нашому світі немає! Ви мусите його десь закрити! Таке сусідство небезпечне і шкідливе.

– Пробачте, але ми не можемо на це вплинути. Зверніться до суду. А поки зайдімо в будинок й запишемо свідчення.

Сусід та патрульна зникли за хвірткою. Симаргл підійшов до патрульного. Побачивши свого квартиранта, вовкулака почав жалібно підвивати.

– Я прошу пробачення, – звернувся Симаргл до патрульного. – Що накоїв мій домовласник? Чи можемо ми владнати це питання з мінімальними втратами?

Патрульний, що був на голову нижче від Симаргла, з огидою глянув на останнього.

– А чи можете Ви повідомити мені паспортні дані вашого домовласника?

– Звісно! Все, що скажете. Ви розумієте він не надто здоровий. Я б компенсував завдані ним збитки.

– Про це Вам варто поговорити з вашим сусідом доки справа не дійшла до суду.  А ми змушені його забрати, оскільки факт завдання шкоди здоров'ю зафіксовано.

– В такому разі я поїду з вами і буду його законним представником.

– Не пручайтесь! – гаркнув патрульний на вовкулаку, що крутився в його руках як риба на сковорідці. – Бо вдягну кайданки!

– Краще б посадили його до машини, – порадив Симаргл.

– Щоб він мені салон загадив? Я що по вашому не бачу, що він звичайний п'яничка, а не психічно хворий. Що ви двоє пили, що в нього така білочка? Уявив тут себе собакою побитою і кусається.

Симаргл не знав як пояснити патрульному, що то не пекельна вода винна, а прокляття вовкулаки. І саме через нерівну боротьбу з ним домовласник почав прикладатися до чарки.  Якби ж  знати, як струсити чорний попіл душі з ниток долі домовласника, не маючи здатності бачити ті нитки. Та зараз було в пріоритеті не довести ситуацію до повернення Симарглові статусу безхатька.

– Давайте не повеземо його у відділок. А поїдемо в психіатричну лікарню. Там йому вколять заспокійливе, він проспиться. А я владнаю питання з сусідом.

– Дуже сумніваюся, що його приймуть, – патрульний продовжив смикати вовкулаку за шкірку. – Два дні тому вже був випадок. Сказали вільних ліжок немає.

– А Ви їм передайте, що ми подякуємо кому треба, щоб ліжко знайшлося, – наполягав Симаргл.

– Ви? Подякуєте?

– Зовнішність оманлива.

– А на приватну клініку вашої вдячності вистачить? – поцікавився патрульний, в очах якого з'явився інтерес.

– А що такі є? Тобто, мабуть, що є. Та певно там лікують щось типу депресії у жіночок з чутливою душею.

– Там лікують усіх незалежно від рівня доходів та глибини проблеми.

Симарглові на мить здалося, що патрульний підпрацьовує рекламним агентом.

– У мене подяки вистачить. А Ви звісно ж дасте нам рекомендації аби нас прийняли.

– Ми вас туди відвеземо. Та не смикайся. Дістав! Я дістаю кайданки.

– Ой, не варто, – втрутився Симаргл. – Ще вкусить.

– А хай спробує. Тоді точно поїде до відділку. І заспокоять його там не уколами.

– Я закінчила, – з-за хвіртки сусіда вийшла патрульна. – Можемо їхати. Куди повеземо?

– В «Обійми», –відповів патрульний.

– Куди? – здивувалася його напарниця та стала розглядати Симаргла, ймовірно оцінюючи його платоспроможність. – А як нас там засміють?

– А хай спробують, то таку рекламу отримують…

– Перепрошую, – втрутився Симаргл. – Давайте вже поїдемо. Вечір як ніяк, може вони вже не працюють.