Розділ 10

Кора сиділа мовчки, дивлячись у вікно, коли тіні лісу промайнули, зливаючись із нічною темрявою. Її руки легенько тремтіли, але вона цього майже не помічала – уся її увага була прикута до останніх слів демона. Що він мав на увазі, коли говорив про її спадок? І як він міг знати її справжнє ім'я, якщо навіть Кора сама дізналася його зовсім нещодавно?

Анон мовчав. Він міг відчути її занепокоєння, але не намагався її заспокоїти – здається, він знав, що це лише початок.

– Він з'явився не випадково, – нарешті порушила мовчання Кора, вдивляючись в обличчя Анона. – Він знає щось про мене, те, що я сама не розумію. Чому ти нічого не кажеш?

Анон на мить замислився, поглянувши на дорогу. Здавалося, він зважував, чи варто розкривати правду.

– Деякі істини не можна приховувати, – повільно сказав він. – Але тобі слід дізнатися про них самій. Академія може допомогти тобі розкрити все, що ти прагнеш знати про своє походження. Це не просто місце для навчання – це місце, де відкриваються усі таємниці.

Від цих слів серце Кори забилося ще сильніше. Вона знала, що академія була для неї важливим кроком, але не думала, що там ховаються відповіді на питання її власної історії.

– Чому ти раніше нічого не розповів? – запитала вона тихо, ніби боячись зруйнувати крихку тишу, яка їх оточувала.

– Бо ти повинна сама захотіти дізнатися, Коро, – його очі засвітилися м'якою, але сумною усмішкою. – Тільки так ти станеш готовою до відповідей. Коли настане час, ти зможеш прийняти їх без страху.

Машина, нарешті, виїхала з лісу і попрямувала дорогою, що вела до будівлі академії, яка велично підносилася на вершині пагорба. Її башти губилися в небі, а стіни сяяли світлом, ніби сама академія чекала на нових учнів і всі їхні таємниці.

Проте тепер Кора дивилася на академію інакше. Вона бачила її не лише як можливість отримати знання, а як місце, що зберігає ключі до її минулого і майбутнього. Ті, кого вона знала, і ті, кого ще не зустріла, вже стали частиною її долі.

– Будь готова до того, що не всі тут будуть тобі раді, – додав Анон, паркуючи машину біля величезних воріт академії. – Твій прихід може змінити все.

Кора мовчки кивнула, розуміючи, що їй не можна зупинятися перед страхом і таємницями. Вона вирішила дізнатися все – навіть якщо на цьому шляху на неї чекають небезпеки.

Вони вийшли з машини, і величезні кам'яні ворота відчинилися, запрошуючи їх увійти всередину.