Розділ 6

Анон глянув на Корe з серйозним виразом обличчя і промовив:

— Ми вирушаємо вранці до академії. Вночі небезпечно, краще не ризикувати.

Кора кивнула, погоджуючись, але всередині неї не вщухала тривога й цікавість. Сон здавався неможливим, і, коли всі вже спали, вона підійшла до Анона.

— Дай мені книгу, — попросила вона, відчуваючи, що повинна дізнатися більше, навіть якщо це трохи ризиковано.

Анон без зайвих слів передав їй книгу. Кора повернулася до своєї кімнати, загорнувшись у ковдру, і відкрила старовинний фоліант, освітлений лише слабким світлом нічника. Вона вдивлялася в символи, що мерехтіли на сторінках, і з кожною хвилиною бажання зрозуміти їх значення ставало все сильнішим.

Символи здавалися чужими і незбагненними, але вони манили її, неначе зберігали таємницю, яку вона повинна була розкрити. Вона не відчувала страху, лише рішучість і готовність йти далі. Кора тримала руку на сторінці, відчуваючи кожен вигин символів і сподіваючись, що зможе віднайти прихований зміст, який приведе її до правди про її минуле та її родинне дерево.

Тиша огортала кімнату, але її думки вирували, розум намагався зібрати розрізнені частини пазлу.

Кора ще довго сиділа, вдивляючись у символи, що здавалися загадковими і навіть трохи загрозливими. Вона відчувала, як магія книги ніби тече крізь її пальці, і кожен символ ніби оживав у її думках, створюючи образи, які вона не могла зрозуміти до кінця, але які все одно манили її далі.

Раптом їй здалося, що один із символів почав світитися яскравіше, ніж інші, і його форма на мить змінилася, утворивши знайомий вигин, який нагадував щось із її дитинства — можливо, частину якогось амулета чи знака, який вона бачила в домі. Ця думка змусила її серце забитися частіше, бо підказувала, що ця книга — це щось набагато ближче до неї, ніж вона могла уявити.

З кожною сторінкою, яку вона перевертала, її занурення в текст ставало дедалі глибшим. Вона почала губитися в символах, ніби вони затягували її у свій світ, повний таємниць і незнаних правил. Образи туманом виникали перед її очима: неясні фігури, розмиті сцени минулого, уривки розмов, які звучали, наче шепіт, пробиваючись крізь глибини її підсвідомості.

Кора відчула, як з’являється легка втома, але рішучість тримала її у зосередженні. Вона знала, що цієї ночі зможе знайти хоч одну відповідь або принаймні ще одну підказку, яка допоможе їй зрозуміти своє походження.