Євген біг, не оглядаючись. Його серце калатало, легені палали, але страх гнав його вперед.
Коли він нарешті зупинився, то опинився біля знайомого під'їзду.
Анна.
Він не знав, чому прибіг саме сюди. Але в цей момент йому не було більше куди йти.
Вона була тією, кому він міг довіряти.
Євген натиснув на дзвінок.
- Хто там? - її голос був сонний.
- Це я, Євген. Відчини, будь ласка.
Пауза. Потім клацнув замок.
Він увійшов до квартири, і Анна відразу помітила, що з ним щось не так.
- Що трапилося?
Він важко сів на диван, витер спітніле обличчя.
- Мене хочуть вбити.
Анна застигла. Її обличчя змінилося, очі наповнилися страхом.
- Що?! Хто?!
Євген коротко розповів усе - про корупцію, про Олега Матвієнка, про відео і про завод.
Коли він закінчив, у квартирі повисла тиша.
Анна повільно сіла поруч.
- Що ти будеш робити?
Євген мовчав. Він не знав. У нього був вибір: або втекти і врятувати своє життя, або залишитися й боротися.
Анна поклала руку на його долоню.
- Я з тобою. Що б не сталося.
Його серце стиснулося.
Він подивився їй у вічі й зрозумів - вона не жартувала.
Вона була його останнім промінцем світла в цьому світі темряви.
І він не дозволить цій темряві її забрати.