Розділ 13. Те, що не можна знати

Євген повернувся додому, закинув рюкзак на підлогу й сів за стіл. Перед ним лежала маленька чорна флешка. Вона здавалася звичайною, але він відчував, що варто її увімкнути - і назад дороги не буде.

Його ноутбук досі не вмикався, тому він взяв старий резервний пристрій. Підключив флешку. 

Спочатку нічого не відбулося. Потім з'явилася одна-єдина папка: 

"VID_01."

Відео.

Євген натиснув на файл.

Запис з камери спостереження. 

Спочатку лише порожній кабінет. На стіні висів прапор, посередині - великий дерев'яний стіл. Виглядало як чийсь офіс. 

Потім у кімнату увійшли дві людини.

Євген не вірив своїм очам.

Відео продовжувало йти.

Євген не міг повірити.

Перша людина - директор школи, у якій він працював. Його сиве волосся та суворий вираз обличчя не залишали жодних сумнівів.

Але друга людина змусила серце завмерти. 

Олег Матвієнко.

Він виглядав зовсім не так, як у шкільні роки. Статний, впевнений у собі, одягнений у дорогий костюм. На його обличчі була легка усмішка - та сама усмішка, яку Євген бачив у незнайомця в кав'ярні. 

- Справи йдуть добре, пане директоре? - промовив Матвієнко, повільно сідаючи за стіл.

- Головне, щоб усе зплишилося під контролем, Олеже, - директор помітно нервував. Його руки тремтіли, коли він підсунув до бізнесмена якийсь документ. - Але в нас проблема. Один із учителів... він копає занадто глибоко. 

Євген відчув, як по його спині пробіг холод.

Вони говорили про нього. 

Матвієнко ледь помітно підняв брову.

- Євген?

Директор мовчки кивнув.

- Я знав, що цей ідіот не зупиниться, - Матвієнко зітхнув, провівши рукою по підборіддю. - Знаеш, у школі його вважали розумником, але він завжди був сліпий. Не бачив, що справжній світ - це не підручники, а правила,  які ми встановлюємо самі. 

- Що з ним робити?

Матвієнко підняв погляд і посміхнувся.

- Як і з усіма, хто лізе не туди.

Відео обірвалося. 

Євген сидів нерухомо, відчуваючи, як його руки тремтять.

Вони вже знали про його. Вони вирішили його прибрати

Але навіщо незнайомець дав йому це відео? Це була погроза чи допомога?

Він знову глянув на флешку. Там була ще одна папка: "АДРЕСА".

Євген відкрив її. 

Там був тільки один текстовий файл.

"Покинутий завод. Завтра, 23:00. Приходь, якщо хочеш правду."

Це була пастка. 

Але він не мав вибору.

Він мусив дізнатися правду.