Розділ 12. Вони все ще поруч

Євген пройшов кілька кварталів, перш ніж відчував це знову.

Погляд.

Ніби холодні очі свердлили його потилицю, але щоразу, коли він обертався, там було тільки порожнє місто. 

Він зупинився біля кав'ярні, зробив замовлення і сів біля вікна, намагаючись упарядкувати думки. Відкрив ноутбук. 

Пароль. Завантаження. Документи на екрані.

Він переглядав зібрані докази: списки хабарників, таємні розмови чиновників, підкуплені вчителі. Він був упевнений, що розкрив важливу схему. 

Але що, якщо він пропустив щось ще?

Євген зупинився на одному імені - Олег Матвієнко.

Колишній учень, якого всі вважали тихим невдахою. Після школи зник, а через кілька років раптово став успішним бізнесменом. 

Джерела, які він перевіряв, не дали жодної інформації про те, як він отримав свій стартовий капітал. 

Але найцікавіше - його ім'я спливло у розмовах між вчителями та депутатами.

Чому?

Євген намагався знайти більше інформації, коли раптом...

Його ноутбук вимкнувся. 

Прямо на очах. 

Екран згас, наче щось або хтось дистанційно його заблокував. 

Євген стиснув губи, спробував увімкнути пристрій, але марно.

І тут він відчув, що хтось сів за столик позаду нього.

Повільно, не роблячи різких рухів, він глянув у відображення у вікні.

Чоловік у чорному пальті. Обличчя приховане тінню. 

Незнайомець. 

- Євгене, ти ж розумієшь, що це небезпечна гра? - пролунав холодний голос.

Євген стиснув кулаки, але не відповів.

- Ти не перший, хто хоче боротися. Але всі інші... вони вже мовчать. 

Євген повільно обернувся.

Незнайомець злегка всміхнувся.

- Ти ще можеш зупинитися. Інакше тобі доведеться зустрітися з Олегом особисто.  А це... не найприємніше знайомство. 

Він поклав щось на стіл - маленький флеш-накопичувач. 

- Візьми. Подивись. А потім вирішуй. 

Євген не встиг нічого відповісти. Незнайомець уже вийшов з кав'ярні й зник у натовпі.

Він глянув на флешку.

Що там? І чому вони самі дають йому інформацію?

Євген відчував, що це пастка. Але він не мігне перевірити.

Він увімкне її. І тоді все зміниться.