Розділ 2. Перша тривога

Наступного дня Євген зранку побачив новину на мобільному телефоні. Оголошення на сайті місцевої газети: " Зарплата педагогів у місті знижуеться на 15% через дефіцит бюджету" . Це було перше попередження. Він знав, що зниження зарплати - не тільки результат економічних проблем, але й корупційних схем. Вже через кілька годин, після уроків, його викликали до директора школи.

- Савченко, - голос директора був стримано холодним, - ми тут маємо кілька питань до вас.

Євген підняв очі від документів.

- Що сталося?

- Ваші методи не відповідають вимогам школи. Ви постійно заохочуєте дітей до самостійної роботи, і це призводить до того, що у нас з'являються неорганізовані учні, - директор продовжував, стоячи перед його столом, схрестивши руки.

- Я вважаю, що діти повинні самі мати змогу розвивати свої навички, а не просто механічно виконувати завдання за шаблоном, - відповів Євген,не відводячи погляду. 

- Це не ваше рішення, - заявив директор, подаючи йому документ. - Ось ваші нові вказівки. Згідно з ними, всі учні повинні виконувати завдання за затвердженими стандартами. Все, що виходить за межі - недопустимо.

Євген відчув, як його серце стискаеться. Ці стандарти були повністю непотрібними. Вони лише обмежували можливості учнів і направляли їх  у правильне русло для отримання "задовільних"  результатів. Підкорятися системі значило втратити свою душу. 

- Ви розумієте, що тут відбувається? - запитав Євген, хоча це було риторичне питання.

- Я розумію, - коротко відповів директор. - Тому ми вам даємо можливість переглянути методи. Інакше... ви не будете працювати тут надалі.

Євген почув у його словах щось більше, ніж просто загроза. Це була частина більшої гри, де він лише пішак.

Вийшовши з кабінету, Євген відчув, як весь день почав тиснути на нього. Все, чого він намагався досягти, почало руйнуватися. Він уявляв собі ці схеми: адміністрація школи, батькі впливових учнів, і всі ті, хто стояв за ними.

На наступний день, до нього прийшло повідомлення на електронну пошту. Це була анонімна порада: "Не думай, що ти один. Можеш знайти однодумців серед інших вчителів і навіть у міських журналістах" .

Євген вирішив діяти. Йому треба було більше інформації. Тому він зв'язався з одним із журналістів, знайомим з іншої школи, який давно обіцяв йому допомогу в розмлідуванні корупційних схем у освіті. Він не міг більше мовчати.

Дорога до правди була небезпечною. Євген усвідомлював це. Але чим більше він дізнавався, тим зрозуміліше ставало, що він не може просто піти, закрити очі і забути про це.