Том 2 "Криваві обіцянки"

Теплим вечором в бар заходять Влад і Даніель, сідаючи за столик вони чують крики, тоді хлопці вперше побачили Марію Донну Луну за стійкою бару, коли вона впевнено наказувала п'яному клієнту залишити заклад. Її голос, незважаючи на юний вигляд, звучав твердо і безапеляційно.

— Ти знаєш, хто я? — прогарчав чоловік, хитнувшись до неї.

Марія не моргнула оком, схопила металевий піднос і з розмаху вдарила ним по столу, змусивши чоловіка відсахнутися.

— Так, я знаю, хто ти. А тепер забирайся, поки ти ще можеш ходити сам, — відповіла вона, і в її очах з’явився блиск, що змусив навіть бувалих мафіозі з повагою подивитися на неї.

Після цієї сцени стало зрозуміло: ця дівчина — не просто офіціантка. Вона мала сталева волю і рішучість, які могли стати в пригоді сім'ї.

  Марія Донна Луна — 17-річна офіціантка в барі Станіслава Пальохіо. Попри юний вік, вона відзначається рішучістю і гострим розумом. Виросла в повній сім’ї, батьки живуть в Америці залишивши Марію з гарною знайомою Іриною, яка прихистила дівчину і допомагає їй.

Одного разу Марія самотужки вигнала п’яного мафіозі, використовуючи лише металевий піднос. Цей сміливий вчинок приніс їй повагу в сім’ї Пальохіо. За зовнішньою доброзичливістю ховається сила волі, яка дозволяє їй стояти за себе та тих, кого вона любить, сама дівчина трудолюбива і збирає гроші, щоб поступити в коледж в Нью-Йорку, де зараз живуть її батьки.

   Дивлячись на цю картину Даніель встав і допоміг вийти п’яному чоловіку з бару, за що Марія налила йому кружку пива, яку той з радістю випив.

   Сидівши за столом хлопці згадували свої історії, які відбулися за два роки перебування в сім’ї. Сидячи за столиком хлопці згадали про випадок в Санто-Розо в 1944 році, в цей рік німецькі війська окупували це містечко, де тримали в заручниках невинних дітей, жінок і декілька десятків повстанців, які допомагали американським військам, які закріпилися неподалік і хотіли допомогти але їм не вистачало людей і зброї. Пальохіо дізнавшись про людей яких там тримають, зв’язався з головним в місці де перебували американці, після чого сказав їм що відправить двох людей які повинні допомогти їм. Викликавши до себе Даніеля і Влада він розповів їм всю ситуацію, попередив їх і наказав, щоб Влад убивав швидко, а не жорстоко.

    Сидячи під пекельним сонцем, патрульний помітив, як до їхнього пункту під’їжджає військовий автомобіль, сказавши про це капітану він зустрів хлопців, які в свою чергу дістають зброю і інструменти, щоб відчинити таємні лази мафії, для того щоб потрапити в місто. Розповівши хлопцям про приблизну кількість військових і полонених, хлопці вигадали план і Влад сказав:

• Ось бачиш ми потрібні навіть армії – викинувши сигарету каже Влад – покажем їм, що можуть два хлопця з мафії

Після цих слів хлопці були готові до всього, головне врятувати людей і нікого не втратити. Через декілька годин, вони почали діяти, Влад з невеликою групою американців пішли до західних воріт, де встановили динаміт, щоб відволікти головну масу військових, а Даніель з іншими чекав цього сигналу і тут почалося,

Після вибуху Влад з військовими почали відстрілювати німців і закидувати їх гранатами, в цей час Даніель виліз з таємного входу в будівлі мера, де сиділи всі полонені, німців було не багато більшість з них побігла на звуки стрілянини і вибуху, убивши декількох німців Даніель наказав усім військовим вивести полонених, а сам хлопець залишиться тут, під час евакуації людей в будівлю заходять німці, замічаючи втечу вони відкрили вогонь, Даніель і декілька американців, почали відстрілюватися в цій перестрілці поранили двох військових і вбили майже десяток німців. Німці зрозумівши що, що вони не зможуть дійти до полонених вирішили підпалити будівлю, і зачинити головні двері, почавши підпалювати головну будівлю, під час чого люди почали панікувати, Даніель наказав щоб швидше виводили людей, бо стеля починала обвалюватися і могла когось окалічити, закривши двері в кімнату з виходом, Даніель почав сам відстрілюватися від військових і чекав поки всі втечуть щоб вийти, німці підпаливши все що могли вибігли назовні і зачинили двері. Через декілька хвилин Даніель помітив, що військові зачинили потаємний вихід і залишили хлопця вмирати, підбігши до головного входу хлопець зрозумів, що двері закриті наглухо і чекав чуда, яке з’явилося через секунду, як він про нього подумав, то був Влад весь в крові з кулею в плечі, тримаючи німця в руці з перерізаною шиєю він сказав:

• Що ти тут всівся, пішли до американців, в мене цигарок уже нема в них візьмем

Після цих слів окровавлений хлопець падає на підлогу. Взявши його на руки Даніель прийшов до капітана і почав йому все висказувати за те що вони зробили після чого наказав, щоб Влада підлатали і їх відвезли до Пальохіо.

Через вісім годин Влад прокинувся, після чого хлопці поїхали додому відпочивати, Пальохіо отримав нагороду і хлопців не залишив без подарунків, кожному з них він купив загородні будинки, де б ті змогли відпочити. Після цієї події по всій Італії розповсюдилась історія про мафію, яка не грабує людей а допомагає їм, після чого їх почали ще більше поважати.

• Да, ото пригода в нас була – відповів Влад допиваючи своє пиво
• І не кажіть хлопці – сказала Марія з зацікавленим поглядом, яка весь час стояла біля столу і слухала цю історію
• О, а ти звідки тут? – Запитав у неї Даніель
• А я так мимо проходила – сказала Марія і побігла на кухню

Допивши пиво хлопці почали далі згадувати їхні пригоди.

    На наступний день Марія передала інформацію, що Пальохіо чекає їх у себе, зібравшись хлопці поїхали до боса де їх чекав невідомий гість. Зайшовши у квартиру у кімнаті сидів молодий чоловік, який відразу привертав увагу своєю зовнішністю. Високий, худорлявий, з темним волоссям, зачесаним назад, він випромінював холодну впевненість. Його бездоганний чорний костюм сидів так, ніби був зшитий спеціально для нього, а тонкі пальці гралися із запальничкою, створюючи ритмічний звук у напруженій тиші. Його темні очі, глибокі й спокійні, сканували кожного, немов оцінювали вартість і користь присутніх. У ньому було щось, що змушувало триматися насторожі — не стільки агресія, скільки абсолютна впевненість у власній владі.

• Знайомтесь хлопці, Антоніо Фрірен – сказав Пальохіо з дивним вираженням лиця
• Вітаю хлопці – спокійно сказав Антоніо простягнувши руку