«Тінь, що спостерігає» – Частина 21

Том і команда наблизилися до об’єкта, що лежав у напівтемному ангарі, покритому мерехтливими хвилями сигналу. Світло від його поверхні було нестійким, немов жило власним ритмом, реагуючи на кожен крок носіїв.

— Ми тут, — прошепотіла Сара, уважно стежачи за показниками. — Все стабільно… але сигнал активізував нові хвилі.

Джейк нахилився, торкнувшись холодної металевої поверхні об’єкта:

— Це… відчуття, наче об’єкт живий. І не просто живий — він відчуває нас.

Лін відчував, як швидкість серцебиття Тома і Сари безпосередньо впливає на мерехтіння сигналу. Тінь космосу, що спостерігала за ними, тепер здавалась ще конкретнішою: рухалася серед світлових спалахів, реагуючи на емоції кожного.

— Чи… це нормально? — запитав Лін, відчуваючи легке запаморочення.

— Нормально? — пересміялася Сара. — Ми просто ще не знаємо, як це працює. Але відчуваю, що об’єкт реагує на наші емоції. Страх, азарт, гумор — усе тут має значення.

Том зробив глибокий вдих і підійшов ближче, спостерігаючи за рухами сигналу. Кожен їхній крок викликав нові спалахи світла. Його серце калатало швидше, але він відчував, що команда навчилася підтримувати один одного, навіть коли Тінь посилювала психологічний тиск.

— Добре, — промовив Том, — тримайте синхронізацію. Це перший реальний контакт.

Команда зробила крок уперед, і об’єкт відповів хвилею енергетичного відлуння. Фрагменти чужих спогадів з’явилися у світлі, але цього разу вони не були хаотичними, а логічно перепліталися з емоційною мережею носіїв.

— Ми відчуваємо не лише фізичний контакт, — пробурмотів Лін, — а й як об’єкт “читає” нас.

— Так, — додала Сара, — Тінь космосу вже не просто спостерігає. Вона взаємодіє, тестує нашу готовність.

Джейк посміхнувся:

— Тоді хай перевіряє. У нас є контроль, сміх і трохи іронії.

Нові носії намагалися зберегти спокій, але об’єкт віддзеркалював кожен страх і сумнів, роблячи тиск практично відчутним. Том відчував, що їхні емоції прямо впливають на сигнал Тіні, і розумів: тепер вони не просто спостерігачі, а активні учасники гри.

— Наступний крок — більше контакту, — сказав Том. — Ми повинні зрозуміти, що саме об’єкт хоче від нас.

Сара кивнула і ввела нові команди на планшеті. Сигнал відповів спалахами світла, створюючи мережу, що об’єднувала всіх носіїв: страх, азарт, гумор і підтримка перепліталися, формуючи невидимий щит проти Тіні.

Лін глибоко вдихнув:

— Я відчуваю, ніби космос перевіряє нас. І ми відповідаємо йому.

Том усміхнувся:

— Тінь космосу бачить кожен наш рух і емоцію. Але ми готові. І відступати вже нікуди.

Команда зробила крок уперед, а об’єкт, немов живий організм, почав реагувати на їхню синхронізацію. Поступово стало зрозуміло: Тінь не просто спостерігає — вона формує новий рівень взаємодії, де емоції носіїв стають ключем до розкриття таємниці об’єкта.