«Тінь, що спостерігає» – Частина 20

Том і його команда пройшли половину шляху до космічного об’єкта, коли екрани раптово змерехтіли червоним світлом. Сигнал змінив тональність: це було не просто спостереження, а активна взаємодія.

— Що за… — прошепотіла Сара, не встигаючи відвести погляд від планшета.

— Це новий тип сигналу, — пояснив Джейк. — Вони перевіряють не лише наші дії, а й емоційний стан одночасно у всіх носіїв.

Лін відчував холод по спині. Його розум наче затягувало невидимим потоком. Том швидко підхопив його за плече:

— Тримайся, Лін. Ми разом. Всі разом.

Новий сигнал почав імітувати чужі голоси та спогади, що наповнювали команду сумнівами та страхом. Один із нових носіїв навіть зупинився, хитаючись на місці:

— Я… не можу відрізнити, що справжнє, а що ні…

Том глибоко вдихнув і наказав:

— Сміх! Гумор, хоча б крихітка! Це наш щит проти сигналу.

Джейк, як завжди, намагався розрядити атмосферу:

— Добре, тоді цей сигнал може зустріти мою нездоланну іронію!

Сара ввела нові команди, намагаючись стабілізувати хвилі:

— Потрібно діяти злагоджено. Система зараз активує психологічний тиск. Якщо хтось зламається — сигнал отримує контроль.

Лін зібрався з силами, роблячи короткі глибокі вдихи. Том відчував, що їхня єдність стає головним ресурсом проти космічної Тіні.

— Гаразд, — сказав Том, — синхронізація відновлена. Кожен носій тримає свою роль. Спостерігачі — контролюють сигнали, координатори — емоції, а решта — підтримка і гумор.

Система відреагувала на нову синхронізацію: мерехтіння спалахів стало менш хаотичним, але сигнал не відступав. Тінь космосу тепер здавалася більш конкретною, її рухи були точними і цілеспрямованими.

— Ми пройшли перший етап кризи, — тихо сказала Сара, — але попереду ще більш серйозні випробування.

Том кивнув, відчуваючи, як набір емоцій і рішучість команди створюють непередбачуваний ефект для сигналу. Лін уже не піддавався паніці, нові носії набули впевненості, а Джейк підтримував гумор.

— Час рухатися далі, — сказав Том, — і спробувати зрозуміти, що саме Тінь космосу хоче від нас.

Команда рушила вперед, а сигнал космосу почав реагувати на кожен їхній рух, наче спостерігаючи за ними не лише фізично, а й через емоції і думки. Кожен крок, кожен сміх і кожен страх тепер впливали на їхнє виживання.

— Відчуваю, — прошепотів Лін, — ніби космос сам перевіряє нашу рішучість.

— І ми не можемо відступати, — відповів Том, — бо Тінь чекає помилки. І навіть найменший страх може стати критичним.

Нові носії відчули перший справжній тиск, а команда зрозуміла: гра тільки починається, і наступні випробування будуть ще гостріші.