«Тінь, що спостерігає» – Частина 19

Том, Сара, Джейк, Лін і нові носії пройшли першу половину шляху через мерехтливі коридори обсерваторії. Сигнал космосу став чіткішим, різкішим, а Тінь, що спостерігала за ними, наче нагадувала про невидимий контроль над кожним їхнім рухом.

— Добре, — сказав Том, — ми майже на середині. Пильність має бути на максимумі.

Сара уважно стежила за екранами:

— Сигнал реагує на емоції, і Тінь активізувала нові хвилі. Вони перевіряють нас ще жорсткіше.

Джейк, як завжди, спробував розрядити напругу гумором:

— Ну що ж, сміх + концентрація = формула виживання. Можемо спробувати?

Команда просувалася вперед, відчуваючи, як простір навколо починає змінюватися: стіни ніби дихали, а світло мерехтіло, відтворюючи фрагменти чужих спогадів. Лін злегка похитнувся:

— Ці спогади… вони чужі, але такі реальні.

— Саме так система нас перевіряє, — пояснила Сара. — Ми мусимо зберегти контроль.

Раптом сигнал космосу різко спалахнув, і перед ними з’явився невидимий силует, який складався з світлових спалахів. Тінь стала більш конкретною, і Том відчув, що вона фокусує увагу на кожному носії окремо.

— Це… він чи вона? — пробурмотів Джейк, дивлячись на спалах.

— Неважливо, — відповіла Сара, — важливо, що вона перевіряє наші реакції. Страх, азарт, гумор — усе враховується.

Том відчував, як серце калатає швидше, але одночасно зрозумів, що команда навчилася підтримувати один одного. Лін відчував легке поколювання в грудях, Джейк намагався сміятися, аби зменшити напруження, а нові носії намагалися не піддаватися хаосу.

— Добре, тримайтеся разом, — сказав Том. — Це лише початок контакту.

Вони крокували вперед, і спалах світла створив ефект мережі, де кожна емоція носіїв відображалася на сигналі. Сара швидко ввела команди на планшеті, намагаючись стабілізувати хвилі:

— Якщо ми координовані, сигнал не зможе нас “переписати”.

Тінь спостерігала за ними, а Том відчував, що контакт із космічним об’єктом став реальністю. Вони бачили не лише світлові спалахи, але й фрагменти майбутніх подій, які система мала намір перевірити.

— Це неймовірно, — прошепотів Лін. — Ми відчуваємо і простір, і час одночасно…

— І гумор тут нам допомагає, — додав Джейк. — Хто б міг подумати, що це ключ до виживання.

Том поглянув на команду: всі були напружені, але разом. Вони зрозуміли, що сила команди і синхронізація — їхній головний ресурс, і навіть Тінь космосу не могла їх роз’єднати.

— Наступний етап — максимальна перевірка, — сказала Сара. — І ми повинні бути готові.

Команда зробила крок уперед, а сигнал космосу став ще яскравішим. Том відчув, що гра набирає нових обертів, а Тінь космосу спостерігає, фіксуючи кожну реакцію носіїв. Вони усвідомили, що тепер кожна емоція, кожен сміх і кожен страх впливають на результат, а відступати вже нікуди.