«Тінь, що спостерігає» – Частина 9

Том прокинувся з відчуттям, ніби хтось перегортав його думки пальцями.

Не боліло.
Але було гидко.

— Скільки разів я моргнув? — спитав він у порожнечу.

— Тринадцять, — відповів голос.

Не Сара.
Не Джейк.

Том різко сів.

— Чудово. Я починаю чути голоси. Це офіційно?

— Ні, — спокійно відповів голос. — Це побічний канал. Ти відкрив його, коли запропонував себе.

З тіні кімнати вийшла дівчина.

Невисока. Спокійна. Зі шрамом на ключиці, який виглядав так, ніби його не лікували навмисно.

— Лін, — сказала вона. — Носій Сигналу.
— І так, — додала, глянувши Тому прямо в очі, — ти тепер світлишся.

— В сенсі? — Том автоматично глянув на себе.

— У сенсі, — втрутився Джейк, який з’явився за її спиною, — що Спостерігач тепер бачить тебе без фільтрів.

Том нервово засміявся.

— Ну, зате чесно.

Сара сиділа біля вікна.

Жива.
Тиха.
Занадто зібрана.

— Вона інша, — сказав Джейк, не знижуючи голосу. — Не зламана. Але… — він зробив паузу, — …частково синхронізована.

— Сара? — обережно покликав Том.

Вона повернула голову.

— Я пам’ятаю тебе, — сказала вона. — Але тепер бачу ще шари.

— Які? — прошепотів він.

— Ті, де ти не обираєш. —
— І там ми всі… — вона замовкла, — …мертві.

Гумор навіть не намагався вилізти.

— Час знайомитись із тим, хто знає, де ховається космос, — сказала Лін.

Ірис з’явилася не ефектно.
Просто сіла поруч, ніби була тут завжди.

Очі — спокійні.
Голос — тихий.

— Я Носій Межі, — сказала вона. — Я відчуваю, де закінчується людське і починається те, що за нами спостерігає.

— І? — Том ковтнув. — Де воно?

Ірис подивилась на небо.

— Не “де”. —
— Коли.

Вони показали Тому запис.

Не відео.
Не симуляцію.

Спогад.

Космос.
Орбіта.
І конструкція, схожа на око без повік.

— Це не корабель, — сказала Сара. — І не станція.

— Це спостерігач цивілізацій, — додала Лін. — Старіший за нас. Старіший за планети.

— І ми для нього хто? — тихо спитав Том.

Ірис відповіла без паузи:

— Тест на людяність.

— Є ще дещо, — сказав Джейк. — Ми перевірили сценарії.

— Скажи, що хоча б один хороший, — попросив Том.

Джейк похитав головою.

— Якщо ти продовжиш обирати… —
— Спостерігач прискорить контакт.
— Якщо перестанеш… —
— Він визнає нас неактивними.

Сара підвела очі.

— А якщо ми спробуємо його обдурити?

Усі подивились на Тома.

— Тоді, — тихо сказала Ірис, — хтось мусить перестати бути людиною.

Том повільно сів.

— Дайте вгадаю, — хрипко мовив він. — Це знову я.

Ніхто не заперечив.

Десь за межами часу
Спостерігач фіксував новий параметр.

ЕМПАТІЯ — ПЕРЕВИЩЕННЯ.
ВИБІР — НЕПЕРЕДБАЧУВАНИЙ.
СУБ’ЄКТ ТОМ — КРИТИЧНИЙ.

І Тінь, що дивилася на нього з космосу,
вперше зробила неможливе.

Вона
почала боятися.