«Тінь, що спостерігає» – Частина 7

Проблема була не в тому, що сигнал зник.

Проблема була в тому, як саме він зник.

Не обірвався.
Не зашумів.
Він акуратно склався сам у себе, ніби хтось натиснув “згорнути”, а не “видалити”.

— Ненавиджу, коли реальність поводиться, як операційна система, — буркнув Том. — Це завжди означає, що зараз вилізе вікно з написом “у вас недостатньо прав”.

— Том… — тихо сказала Сара. — Подивись на часову мітку.

Він подивився.

І відчув, як у нього всередині щось холоне.

— Це… — він проковтнув, — завтрашній час.

Джейк повільно підвів очі.

— Сигнал прийшов… із майбутнього.

Настала тиша з категорії “після цього люди або кричать, або сміються”.

Том зробив друге.

— Добре. Окей. Космічний об’єкт, що спостерігає за нами з майбутнього. Я офіційно прошу всесвіт зупинитися. Я не встигаю.

— Це не майбутнє, — різко сказала Сара. — Це зсув. Для нього час не лінія. А точка доступу.

Вона зупинилася, ніби сама злякалася власних слів.

— Том… — повільно додала вона. — Воно не просто дивиться. Воно перевіряє реакцію.

І саме в цей момент у Тома перед очима спалахнув фрагмент пам’яті.

Темрява.
Нуль гравітації.
І він — інший. Спокійніший. Старший.

Перед ним — екран із тією ж мапою.
І голос. Не механічний. Не людський.

«Якщо ти це бачиш — експеримент уже пішов не за планом».

Том задихнувся і впав на стілець.

— Я там був, — прошепотів він. — Я… вже бачив це місце.

Сара різко присіла поруч.

— Що ти ще бачив?

Том закрив очі.

— Себе. —
— І… — він зробив паузу, — …не всіх вас.

Джейк повільно стиснув кулаки.

— Конкретніше.

— Хтось із нас не дійде до кінця, — сказав Том. — І хтось… — він відкрив очі, — …зрадить.

Цього разу ніхто не пожартував.

Повітря в кімнаті стало важким.
Не теплим.
Густим, ніби насиченим сигналом.

Екрани загорілися самі.

Без системи.
Без входу.

На чорному тлі з’явився символ.
Той самий, що Том бачив у фрагментах.

#кодвсесвіту: СПОСТЕРІГАЧ

— Воно вийшло на зв’язок… — прошепотів Джейк.

Сара підняла голову.

— Ні. —
— Воно дозволило нам усвідомити, що зв’язок завжди був.

Символ змінився.

Текст. Простий. Без емоцій.

Ви — варіант.

Том засміявся. Коротко. Глухо.

— Варіант чого?

Відповідь з’явилася одразу.

Виживання.

Десь далеко, за межами часу,
об’єкт фіксував дані.

Не про планету.
Не про цивілізацію.

Про людей.

І Тінь, що спостерігала за Томом,
вперше зробила те, чого не було в жодному протоколі.

Вона вагалася.