«Тінь, що спостерігає» – Частина 5

Вони сиділи на даху закинутої будівлі.
Не тому, що це було безпечно —
а тому, що більше не мали куди йти.

Місто внизу жило своїм життям.
Неон, дрони, реклама щастя в кредит.

— Отже, — Том видихнув, — у нас мінус один. І плюс усвідомлення, що нас можуть вимкнути, як лампочку.

— Оптиміст, — сухо сказала Сара.

Вона була з тих людей, які навіть у паніці тримають спину рівно.
Очі — уважні.
Голос — різкий, але не злий.

— Мене звати Сара. 26. Якщо коротко — я бачу закономірності, — сказала вона. — Там, де інші бачать хаос.

— А я Джейк, — озвався чоловік поруч. — 30. І я пам’ятаю речі, які… не мали б зберігатися. Системні логи, фрагменти протоколів, навіть те, що офіційно не існувало.

Том глянув на них.

— Тобто…
— Ти мозок, — перебила Сара, киваючи на нього. — Ти приймаєш рішення. Навіть коли не знаєш, що вони означають.

Том криво всміхнувся.

— Чудово. Я — ходяча кнопка «підтвердити».

Вони швидко зрозуміли:
кожен із них був носієм різного типу.

• Том — Носій Вибору
  Той, через кого система могла змінювати напрямок.
  Не найрозумніший.
  Не найсильніший.
  Але ключовий.
   
• Сара — Носій Структури
  Вона бачила, як події складаються у схеми.
  Її фрагменти пам’яті були схожі на карти, формули, орбіти.
   
• Джейк — Носій Пам’яті
  Він пам’ятав зайве.
  Те, що мало бути стерте повністю.
   

— А той хлопець… — Том замовк.

— Він був Носієм Імпульсу, — тихо сказала Сара. — Саме тому його прибрали першим.

Повисла пауза.

Гумор випарувався.

І тут це сталося.

Том дивився на небо — просто щоб не дивитися на місто —
і раптом зірки змістилися.

Не фізично.
У ньому.

Він побачив не дах.
Не ніч.

Він побачив орбіту.

Величезну конструкцію — не станцію, не супутник.
Щось старе.
Щось… не людське повністю.

І Тінь.

Вона не була тінню в космосі.
Вона була проекцією.

«Ти дивишся туди, де починається спостереження», — пролунало в нього в голові.

Том різко підвівся.

— Вона… не тут, — прошепотів він. — Вона не на Землі.

Сара зблідла.

— Ти впевнений?

— Ні, — чесно відповів Том. — Але якщо я правий, то нас використовують не для контролю міста. І навіть не планети.

Джейк повільно видихнув.

— Космічний нагляд… — сказав він. — Чудово. А я сподівався, що це просто корпорації.

— Ми не єдині, — сказала Сара після паузи. — Я бачила ще вузли. Сплячі.

— Імена? — запитав Том.

— Псевдоніми.
Лін — Носій Сигналу.
Марк — Носій Тіла.
Ірис — Носій Межі.

— Звучить як поганий каст серіалу, — буркнув Том. — Але я в грі.

— У тебе немає вибору, — спокійно сказала Сара.

Том усміхнувся.

— Ти дивуєшся, але саме це мені й подобається.
— Якщо вже за мною стежать з космосу —
— я хоча б хочу знати, навіщо.

Десь далеко, за межами атмосфери,
система фіксувала активність.

НОСІЇ АКТИВНІ.
ВЕКТОР НЕСТАБІЛЬНИЙ.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПОСИЛИТИ.

А Тінь
дивилася не на місто.

Вона дивилася на Тома.

І вперше
не була впевнена,
що все йде за планом.