«Тінь, що спостерігає» — Частина 2

Том сидів у маленькій квартирі, освітленій лише блакитним світлом моніторів. Поряд стояла його збірка старих гаджетів: камера спостереження, дрон-мініатюра, сенсорні датчики руху. Він підключив їх до ноутбука і почав перевіряти кожен сигнал з останніх днів.

— Ти реально вирішив стати детективом у власному будинку? — розсміявся він сам до себе, але в голосі відчував нервозність.

Дані з камер показували пусті кімнати, але на деяких кадрах з’являлися дивні, непояснені тіні. Вони рухалися так, наче знали, що Том їх спостерігає. Він нахилився до екрану:
«Ні, це не світловий ефект. Хтось там… або щось».

Том вирішив перевірити один з підозрілих сигналів у кімнаті підвіконня. Дрон підлетів і почав сканувати територію. На дисплеї миготіла тінь, яка раптово різко зникла. Серце Тома б’ється, немов марафон.

— Вау… це не просто психіка, — пробурмотів він.
Він нахилився ближче до підвіконня і помітив легкий слід на пилюці: дивний символ, схожий на комбінацію цифр і ліній, який нагадував кіберпанковий код.

Внутрішньо він відчув хвилювання, поєднане зі страхом: «Що це? Хтось спостерігає і залишає повідомлення… для мене?»

Том підключив ноутбук до старого проєктора і спробував аналізувати код. Символи не відповідали жодній відомій мові, але інтуїція підказувала — вони важливі.

— Мабуть, це слід того, хто мене спостерігає… — сказав він. Його голос звучав тихо і напружено.
Він вирішив відстежувати рухи тіні за допомогою маленьких сенсорів у кімнаті. Результати були дивні: сенсори реагували на рух, коли кімната була пуста.

— Окей… або я збожеволів, або тут хтось справді є, — прошепотів Том, відчуваючи, як серце калатає.

Ніч. Том лежав у ліжку, але заснути не міг. Кожен звук у квартирі здавався сигналом небезпеки. Він згадував фрагменти пам’яті: уривки кімнати, об’єкти, які не належали йому, тінь, яка спостерігає.

— Чому саме я? — думав він. — Чому пам’ять намагається показати мені це?

Внутрішній монолог був сумішшю страху і захоплення: Том відчував, що ось-ось дізнається правду, але ще не знає, чи буде готовий до неї.

Наступного ранку Том помітив на своєму столі маленький пристрій — схожий на мініатюрний датчик, який він ніколи не залишав там. На ньому горіла слабка блакитна лампочка.

— Хтось мене перевіряє навіть у моїй квартирі, — сказав він, дивлячись на пристрій.
Він підняв його, і на екрані ноутбука з’явилися дивні символи — ті самі, що на підвіконні.

Це був перший явний доказ того, що істота не просто стежить — вона взаємодіє з ним.

Том почав розуміти: щоб дізнатися правду, йому потрібно діяти активніше. Внутрішньо він прийняв рішення:

• Збирати докази.
   
• Створити власну «мережу спостереження».
   
• Визначити, чи істота має наміри дружні чи небезпечні.
   

Істина була близько, але він ще не знав, що кожен крок буде випробуванням його нервів і витривалості.