Глава 2. Чистильники

Вони бігли вузьким технічним коридором, коли перші постріли розірвали повітря.

Кулі били по стінах, вибиваючи бетонну крихту. Андрій спіткнувся, але двійник ривком підняв його на ноги.

— Не зупиняйся! — крикнув він.

— Хто це?! — Андрій ледве встигав дихати.

— Чистильники. Спецвідділ Архіву.

Попереду коридор різко повертав. Двійник вдарив по панелі аварійного доступу — двері роз’їхались, і вони вискочили в шахту ліфта.

— Стрибай!

— Ти з глузду з’їхав?!

Черга прошила повітря над головою. Вибору не було.

Андрій стрибнув.

Падіння було жорстким. Він ударився плечем, перекотився, в очах потемніло. Над ним приземлився двійник — легко, ніби гравітація діяла на нього інакше.

— Ти… не людина? — видихнув Андрій.

— Я — ти, — відповів той. — Версія, яка пам’ятає.

Вони почули кроки зверху. Важкі, синхронні. Без паніки. Без криків.

— Чистильники не переслідують, — тихо сказав двійник. — Вони ліквідують.

Світло ліхтарів прорізало темряву шахти.

— Сюди, — двійник відчинив технічний люк.

Нижній рівень Архіву зустрів їх холодом і тишею. Тут не було камер. Не було маркування. Лише ряди капсул.

Порожніх.

— Де люди? — прошепотів Андрій.

— Це і є люди, — відповів двійник. — Те, що від них залишилось.

Ззаду грюкнули двері.

Чистильники зайшли без поспіху. Троє. У чорній броні, з гладкими шоломами без облич. На зброї — знайомий логотип Архіву.

— Ціль підтверджена, — пролунав синтетичний голос. — Збій першого рівня.

Андрій відчув, як холод пройшов по спині.

— Вони жартують? — прошепотів він. — Я тут працюю.

— Працював, — відповів двійник. — Поки не став проблемою.

Перший Чистильник підняв зброю.

Двійник штовхнув Андрія за капсулу. Постріл розбив скло. Усередині спалахнула пам’ять — чужі крики, дитячий сміх, чийсь останній день.

Солдат закричав і впав, схопившись за голову.

Андрій дивився на це, не в змозі відвести погляд.

— Запам’ятай, — сказав двійник. — Пам’ять — це зброя.

— Я не хочу цього… — прошепотів Андрій.

— Тоді вони зроблять це з тобою.

Другий Чистильник пішов у наступ.

І Андрій вперше зрозумів:

звідси він або втече,

або зникне назавжди.