Розділ I «Як живеться Тіням на Землі?»

Жили-були собі  хлопчик Тимофій та його Тінь. І були вони найкращими друзями. Тінь постійно слідувала за хлопчиком, крок за кроком, день за днем. Але одного дня Тінь стомилася робити лише те, що робить хлопчик і страшенно засумувала.

- Я хочу піти від тебе, –  промовила тихо вона, ледь стримуючи сльози.

- Але чому? – вражено запитав Тимофій. Адже Тінь завжди була з ним, разом вони долали усі труднощі, разом раділи. Вони були найліпшими друзями. Ближчою за Тінь у хлопчика не було нікого. Він навіть і не думав, що Тіні щось не подобається, чи вона незадоволена своїм існуванням. Адже так було споконвіків, куди людина, туди й тінь. Хлопчик і не чув, щоб колись траплялось інакше.

- Я не маю жодної індивідуальності та неповторності. Ніхто й ніколи не запитує мене, що я хочу робити, куди я хочу йти. Я лише змушена копіювати тебе. Я навіть імені не маю! А я хочу бути Особистістю! – із запалом пояснювала Тінь.

Хлопчик і не замислювався ніколи, як живеться тіням на Землі. Але він був доброю людиною і вірним товаришем, тому вирішив за будь-яку ціну здійснити мрію Тіні.

- Ти станеш Особистістю і матимеш власне ім’я, я обіцяю тобі, – впевнено сказав Тимофій.

- Але хто ж нас роз’єднає? Хто в світі має таку силу? – з недовірою запитала Тінь. Їй зовсім не вкладалося в голові, що таке можливо.

- Якщо цього ніхто ще не робив, це ще не означає, що це неможливо. А раптом просто ніхто не намагався, – підбадьорив друга Тимофій.

А й дійсно, хлопчик правий, як часто ми навіть не пробуємо здійснити свою мрію лише тому, що до нас ніхто не ходив цією стежиною. Завжди ліпше спробувати й упасти, ніж взагалі не підніматися.