«тінь серед нас» частина 3

Розділ 1. "Спадщина Світла"

Минуло одинадцять років відтоді, як світ магії здригнувся в останній великій битві.

Діти Селестіни Ріддл-Поттер і Джеймса Поттера — блискучі, допитливі, сильні — нарешті отримали свої довгоочікувані листи з Хоґвортсу.

Того ранку, стоячи на платформі 9¾, Селестіна міцно тримала валізи дітей і ніжно посміхалася, проводжаючи їх у нову главу життя.

Її очі блищали від гордості. Поряд стояв Джеймс, тримаючи її за руку.

Коли вони зайшли у потяг, навколо здійнявся справжній шепіт захоплення:

— Це Селестіна! Та сама! — шепотіли учні, захоплено витягаючи шиї.

У Хоґвортсі портрети Селестіни висіли в найбільших залах замку.

Її постать стала символом сили, світла і віри. Кожен учень знав легенду про дівчину з шрамом на лобі та серцем, що змогло перемогти темряву.

Професори вітають її шанобливими поклонами. Діти — низькими реверансами і щирими усмішками.

Після перших уроків, коли день почав хилитися до вечора, Селестіна тихо попрямувала до старої вежі, де її чекав той, кого вона так любила — її батько, Том Ріддл.

Його обличчя, змужніле й спокійне, освітили теплі промені вечірнього сонця.

Тепер він був іншим: мудрим, захисним... справжнім батьком.

І в тій короткій миті обіймів, коли вона схилила голову йому на плече, світ здавався таким, яким вона завжди мріяла його бачити: мирним, справедливим і сповненим любові.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше