Розділ 43. Мир після бурі

Офіційна аудієнція з короною, скликана за кілька днів після повернення делегації, зібрала в тронній залі Кресвальда тих самих представників ради Дев'яти Домів, які кілька тижнів тому вислухували перше, тривожне повідомлення про загрозу з-за моря, — тепер, однак, атмосфера в залі разюче відрізнялася від тієї важкої, напруженої тривоги, змінившись на щось значно ближче до урочистого, хоч і виваженого святкування.

Король, вислухавши повний, детальний звіт Яроша про весь перебіг подій — від першого попередження гінця Джареда до фінального підписання історичної угоди в Північній Гавані, — підвівся зі свого трону з тією ж владною статечністю, яку демонстрував протягом кожної попередньої аудієнції.

— Магістре Ковальчук, — сказав він, — ваша місія перевершила найсміливіші сподівання цієї ради. Не просто відвернули загрозу катастрофічної війни, а заклали фундамент для тривкого, безпрецедентного партнерства з королівством, яке протягом століття вважалося непроникним для будь-якого дипломатичного зближення.

Ярош, вислухавши цю офіційну похвалу, вклонився з тією ж скромною гідністю, яку демонстрував протягом кожного подібного офіційного визнання своїх заслуг.

— Ваша величносте, — сказав він, — ця перемога належить не лише мені особисто, а всій команді, що супроводжувала мене протягом цієї виснажливої подорожі, — Кассіану, Гортензію, Милі, і, зрештою, навіть колишнім супротивникам, які знайшли в собі мужність визнати власні помилки й обрати шлях спокути замість подальшої руйнівної ворожості.

— Справедливе зауваження, — погодився король. — Тому рада ухвалила рішення відзначити внесок кожного учасника цієї історичної місії відповідними почестями та нагородами.

* * *

Церемонія нагородження, що відбулася невдовзі після офіційного звіту, зібрала перед троном усіх основних учасників щойно завершеної кризи, — Кассіан, все ще трохи блідий після недавнього поранення, але сповнений тієї ж гідної скромності, яку демонстрував протягом усього свого складного, суперечливого життя, отримав королівську грамоту, що офіційно визнавала його заслуги перед короною, остаточно очищуючи його ім'я від будь-яких залишкових підозр щодо давнього подвійного життя в лавах Ордену Попелу.

— Кассіане Мерроу, — оголосила Дорн, зачитуючи офіційний указ з тією ж урочистою серйозністю, яку демонструвала протягом кожної важливої церемонії Академії, — за виняткову відданість, мужність і самопожертву заради захисту королівства, корона офіційно визнає вас Захисником Кресвальда, з усіма почестями й привілеями, притаманними цьому титулу.

Кассіан, вислухавши це несподіване, глибоко зворушливе визнання, вклонився з тим самим виразом щирого, майже приголомшеного здивування, який демонстрував нечасто протягом усього свого стриманого, вистражданого життя.

— Дякую, ваша величносте, — сказав він тихо. — Цей титул важить для мене більше, ніж будь-хто може собі уявити, зважаючи на роки, коли моє власне ім'я асоціювалося радше з підозрою, ніж з довірою.

Мила, наступна серед нагороджуваних, отримала власну грамоту з рук самого короля, обличчя її виражало ту саму скромну гідність, яку демонструвала протягом усього свого довгого, насиченого випробуваннями життя поруч із Ярошем.

— Милі Оскирко-Ковальчук, — оголосила Дорн, — за незламну відданість, мудрість і хоробрість, продемонстровані протягом усієї цієї виснажливої кризи, корона висловлює найглибшу вдячність і офіційно визнає ваш внесок нарівні з внеском вашого чоловіка.

Гортензій фон Ашер, що повернувся до Кресвальда лише напередодні, завершивши останні дипломатичні формальності в Ґрімвальді, отримав власну відзнаку з тією ж статечною гідністю, яку демонстрував протягом усієї своєї довгої, бездоганної дипломатичної кар'єри.

— За півстоліття служіння короні, — сказав король, особисто вручаючи літньому лорду почесну грамоту, — жоден ваш дипломатичний успіх не перевершував масштабом і значенням той, якого ви щойно досягли, лорде фон Ашер. Королівство завдячує вам більше, ніж можна виразити словами.

Ярош, спостерігаючи за цією урочистою церемонією, відчув глибоке задоволення від того, наскільки заслужено кожен із його союзників отримував визнання за жертви й зусилля, вкладені в успішне завершення цієї виснажливої, багатошарової кризи.

* * *

Того ж вечора Академія Аврелія влаштувала скромне, хоча й глибоко зворушливе святкування на честь успішного завершення кризи, — та сама велика зала, де одинадцять років тому відбувалося урочисте визнання Крила Духу й Часу, тепер знову заповнилася теплими, радісними голосами студентів, викладачів і численних гостей, зібраних для відзначення миру, здобутого ціною такої важкої, небезпечної боротьби.

Дарина, вбрана в найкращу святкову сукню, з тим самим невимушеним ентузіазмом бігала між гостями, розповідаючи всім охочим слухати про батькові пригоди в далекому, крижаному королівстві, — і Ярош, спостерігаючи за донькою здалеку, відчував теплу, майже болісну гордість за те, наскільки природно вона переймала найкращі риси обох своїх батьків: материнську мудрість і батьківську відвагу.

— Магістре Ковальчук, — почувся знайомий голос, і Ярош, обернувшись, побачив Ліру, що приєдналася до нього з келихом святкового вина, обличчя її виражало ту саму теплу гордість наставниці, яка бачить, як далеко просунувся її колишній учень. — Пам'ятаєте, як одинадцять років тому ви самі стояли тут, приголомшений визнанням, яке важко здавалося прийняти?