Розділ 38. Серце зброї Часу

Підготовка до оборони фортеці розгорталася з тією ж стрімкою, дисциплінованою швидкістю, яку демонстрував гарнізон Стрена протягом усього цього несподіваного, вимушеного об'єднання сил, — вартові займали позиції вздовж укріплень, тоді як Ярош, Кассіан і Мила, приєднавшись до обороняючих, готувалися зустріти наближену загрозу з тією ж бойовою зосередженістю, яка супроводжувала кожне подібне критичне випробування протягом усього цього насиченого небезпеками шляху.

— Скільки кораблів? — запитав Стрен, звертаючись до вартового, що продовжував спостерігати за наближенням ворожого флоту крізь підзорну трубу.

— П'ять, генерале, — відповів вартовий. — Судячи з розміру, кожен несе щонайменше по двадцять озброєних воїнів.

Ярош, обмірковуючи цю тривожну чисельність, відчув, як звична рішучість зміцнюється новою, ще твердішою гранню, — гранню людини, що готується до найважчого, найвідповідальнішого випробування цієї виснажливої, багатошарової кризи.

— Йоланто, — звернувся він до колишньої супротивниці, що приєдналася до оборони з тим самим виразом рішучої, вистражданої відданості новознайденій справі, — що ти знаєш про полковника Гарна? Про його методи, про можливі слабкі місця в його стратегії?

Йоланта, обмірковуючи це питання з тією ж задумливою серйозністю, яку демонструвала відтоді, як погодилась на співпрацю, повільно кивнула.

— Гарн завжди вирізнявся надмірною самовпевненістю, — сказала вона. — Схильністю недооцінювати супротивника, переоцінюючи власну тактичну перевагу. Якщо ми зможемо створити враження слабкості нашої оборони, можливо, вдасться заманити його в невигідну позицію.

Кроу, вислухавши цю пропозицію з тим самим виразом стратегічної зосередженості, який демонстрував протягом усього їхнього дедалі глибшого партнерства, задумливо додав:

— Можемо розмістити основні сили прихованими за укріпленнями, залишивши видиму частину оборони навмисно слабшою, — запропонував він. — Коли Гарн наблизиться, вважаючи перемогу легкою, ми завдамо несподіваного, вирішального контрудару.

Ярош, обмірковуючи цю тактику з тією ж ретельністю, яку виявляв щодо кожного важливого рішення протягом усієї цієї небезпечної кризи, кивнув з обережним схваленням.

— Розумний план, — сказав він. — Хоча, боюся, справжня небезпека криється не в самих кораблях чи воїнах, а в тому, що Гарн, можливо, отримав доступ до якоїсь частини дослідницьких матеріалів Йоланти, здатної завдати значно масштабнішої шкоди, ніж звичайна військова сила.

Йоланта, почувши це тривожне припущення, зблідла, — і в цьому короткому, мимовільному русі Ярош прочитав підтвердження, значно красномовніше за будь-яке словесне зізнання.

— Можливо, — визнала вона тихо. — Гарн мав доступ до частини моїх записів під час нашої попередньої співпраці. Якщо він зумів відтворити бодай фрагмент технології, яку я розробляла протягом останніх років, — наслідки можуть виявитися катастрофічними.

Ці тривожні слова щойно встигли прозвучати, коли перший корабель ворожого флоту нарешті наблизився на достатню відстань для прямого зіткнення, — і Ярош, спостерігаючи за швидким, організованим десантуванням озброєних воїнів на берег під стінами фортеці, відчув, як звична бойова зосередженість остаточно витісняє залишки будь-якої попередньої тривоги.

— Тримайте позиції! — крикнув Стрен, координуючи оборону з тією ж владною рішучістю, яку демонстрував протягом усієї своєї військової кар'єри. — Чекаємо на сигнал для контрудару!

Битва, що спалахнула невдовзі, розгорталася з тією самою хаотичною, небезпечною інтенсивністю, яку Ярош пам'ятав із найважчих сутичок свого насиченого небезпеками життя, — воїни Гарна, попри початкову впевненість у легкій перемозі, невдовзі зіткнулися з несподіваним, добре підготованим опором об'єднаних сил кресвальдської делегації й гарнізону Стрена.

Ярош, приєднуючись до оборони з тією ж рішучою зосередженістю, яку демонстрував протягом кожного подібного критичного випробування, здійснював короткі, точні спалахи вогню, спрямовані проти найнебезпечніших супротивників, тоді як Мила, орудуючи власним даром повітря з тією ж вправністю, яку виявляла протягом усього їхнього спільного, насиченого небезпеками життя, розкидала цілі групи нападників потужними, контрольованими поривами вітру.

— Полковник Гарн серед них! — раптом крикнув Кассіан, вказуючи на постать у розкішнішому, ніж у решти воїнів, обладунку, що керувала атакою з тилу, тримаючись подалі від безпосередньої небезпеки бою.

Ярош, побачивши це, відчув, як рішучість зупинити зрадника особисто зміцнюється новою, ще твердішою гранню.

— Треба дістатися до нього, — сказав він Кассіану й Милі. — Якщо ми зможемо захопити Гарна, можливо, вдасться зупинити цю битву без подальшого кровопролиття.

Прориваючись крізь хаос бою тим самим злагодженим, вивіреним рухом, який відточили протягом усієї цієї виснажливої кризи, Ярош, Кассіан і Мила наблизились до полковника Гарна, чиє обличчя, побачене зблизька вперше, виражало ту саму холодну, розважливу зловісність, яку Ярош пам'ятав у найнебезпечніших супротивників свого насиченого небезпеками життя.

— Магістре Ковальчук, — сказав Гарн, помітивши наближення, голос його прозвучав з несподіваною, майже театральною чемністю. — Яка честь особисто зустріти легендарного мага Різнобарв'я. Шкода, що ця зустріч відбувається за таких прикрих обставин.