Розділ 26. Подвійна зрада

Ремвіль зустрів делегацію тим самим знайомим запахом солі, риби й вологого дерева причалів, який Ярош пам'ятав із їхньої першої подорожі до цього портового міста багато років тому, — але цього разу, замість молодого, невпевненого мага, що вперше досліджував таємниці мережі Ашворта, до причалу наближався зрілий, досвідчений очільник Крила Духу й Часу, супроводжуваний загоном об'єднаних сил двох королівств, готових завдати остаточного удару по рештках давньої змови.

Леонтій, що чекав на них біля причалу з тим самим виразом стриманої напруги, який демонстрував протягом усіх найкритичніших операцій служби безпеки, привітав прибулих коротким, енергійним потиском руки.

— Радий бачити вас усіх, — сказав він, окидаючи поглядом об'єднаний загін кресвальдських і ґрімвальдських магів із тим самим професійним інтересом, який виявляв щодо кожного нового аспекту цієї безпрецедентної спільної операції. — Торговий дім Крона під пильним спостереженням уже три дні. Помітили регулярні нічні зустрічі з кількома підозрілими особами, чиї описи збігаються з давніми записами про можливих членів Ордену Попелу.

— Час діяти, — твердо сказав Ярош, відчуваючи, як звична передбитовна зосередженість остаточно витісняє залишки тривоги довгої морської подорожі. — Розкажи детальніше про план операції.

Леонтій, розгортаючи детальну карту торгового кварталу Ремвіля з тією ж методичною ретельністю, яку демонстрував протягом усієї своєї служби, виклав ретельно продуманий план: одночасне оточення торгового дому з усіх боків, поєднання магічних здібностей об'єднаного загону для нейтралізації будь-якого можливого опору, і, найголовніше, захоплення самого Крона живим для подальшого допиту.

* * *

Операція, розпочата з настанням темряви того ж вечора, розгорталася з тією ж злагодженою точністю, яку демонстрували найкращі спільні операції за довгі роки боротьби Яроша проти подібних прихованих загроз, — об'єднаний загін безшумно оточив торговий дім, кожен маг займаючи призначену позицію з тією самою вивіреною дисципліною, яка вирізняла найдосвідченіших воїнів обох королівств.

Ярош, очолюючи головну штурмову групу разом із Кассіаном і кількома найдовіренішими магами Кроу, наблизився до головного входу торгового дому, відчуваючи знайоме тремтіння передчуття, яке безпомилково підказувало: за цими дверима чекало щось значно важливіше за просту зустріч торговця з підозрілими партнерами.

— Готові? — прошепотів він, і, отримавши мовчазні кивки від супутників, здійняв короткий, точний спалах сили, що змусив важкі двері торгового дому розчахнутися з гуркотом, який миттєво привернув увагу всіх присутніх усередині.

Всередині, серед ящиків із товарами, що маскували справжню природу цього місця, зібралося щонайменше десять чоловіків, чиї обличчя, освітлені тьмяним світлом ліхтарів, виражали ту саму панічну тривогу людей, застуканих зненацька посеред таємної, злочинної діяльності.

— Служба безпеки Академії Аврелія й офіційні представники двору Ґрімвальду! — крикнув Леонтій, що приєднався до штурму з протилежного боку будівлі. — Здавайтеся негайно, опір безглуздий!

Битва, що спалахнула миттєво, тривала недовго — об'єднані сили обох королівств, підсилені досвідом і магічною майстерністю кожного учасника, швидко здолали розгублений, погано скоординований опір захисників торгового дому, — і за кілька напружених хвилин більшість нападників лежали знешкодженими чи здавалися під тиском переважаючої сили.

Гаральд Крон, власник торгового дому, спробував був утекти через задній вихід, але Кассіан, передбачивши саме таку спробу завдяки давньому знанню подібних прихованих операцій, перехопив його раніше, ніж той встиг дістатися рятівних дверей.

— Далеко зібрався, Кроне? — прогарчав Кассіан, притискаючи торговця до стіни з тією ж холодною, професійною рішучістю, яку демонстрував протягом усього свого складного, суперечливого життя. — Боюся, цього разу тобі доведеться відповісти на кілька важливих питань.

* * *

Допит Крона, проведений у тому самому приміщенні, де його щойно захопили, серед розкиданих доказів його прихованої, злочинної діяльності, розпочався з тією ж методичною ретельністю, яку Ярош навчився цінувати за роки подібних критичних розслідувань.

— Розкажи нам про твої зв'язки з Магнусом Реднором, — прямо наказав Ярош, коли торговець, все ще приголомшений раптовістю штурму, зрештою визнав марність будь-якого подальшого опору.

Крон, чоловік середнього віку з обличчям, порізаним зморшками десятиліть сумнівних, потайних оборудок, довго мовчав, обмірковуючи ситуацію з тією самою розважливою обережністю, яку демонстрував би будь-який досвідчений злочинець, що зважує можливі наслідки кожного свого слова.

— Реднор платив за інформацію, — визнав він нарешті, голос його прозвучав хрипко від пережитого потрясіння. — Про рух кораблів, про настрої серед місцевих торговців, про будь-що, що могло виявитися корисним для його... досліджень.

— А твої зв'язки з рештками Ордену Попелу? — прямо запитав Кассіан, обличчя якого виражало ту саму холодну, професійну зосередженість, яку демонстрував протягом усього допиту.

Крон, вислухавши це пряме звинувачення, зблід ще дужче, — і в цьому короткому, мимовільному русі Ярош прочитав підтвердження, значно красномовніше за будь-яке словесне визнання.

— Не мав вибору, — прошепотів він нарешті. — П'ять років тому, після падіння мережі, кілька колишніх членів звернулися до мене, погрожуючи розкрити мої власні, давні зв'язки з контрабандистською діяльністю, якщо я відмовлюся допомагати їм відновити канали зв'язку й постачання. Я опинився затиснутим між двома вогнями — Реднором з одного боку, рештками Ордену з іншого, кожен з яких вимагав моєї співпраці під загрозою викриття чи гіршого.