Розділ 24. Гвендолін бачить війну

Наступного ранку, коли Ярош готувався до чергового раунду переговорів щодо конкретних деталей спільної розслідувальної місії, термінове повідомлення від Дорн прибуло з новою, ще тривожнішою звісткою, — повідомлення, що змусило серце Яроша похолонути новим, гострим передчуттям небезпеки.

"Гвендолін бачила нове видіння, найпотужніше за весь час, відколи вона приєдналася до нашої Академії, — писала Дорн своїм звичним, стислим почерком, хоча цього разу навіть крізь скупі рядки листа прозирала незвична тривога. — Бачила війну, Яроше. Справжню, масштабну війну між нашим королівством і Ґрімвальдом, спричинену не поточною кризою, а чимось значно підступнішим — прихованою третьою стороною, що навмисно розпалює конфлікт між нашими народами заради власної, ще не розкритої мети. Гвендолін наполягає: треба терміново з'ясувати, хто насправді стоїть за мережею Крона-Реднора, перш ніж ситуація вийде з-під контролю обох урядів."

Ярош, дочитавши це тривожне повідомлення, відчув, як масштаб небезпеки, з якою вони боролися, розгортається перед ним у своїй повній, значно лячнішій величі, — не просто розрізнені акти зради чи приватні амбіції окремих осіб, а ретельно спланована, далекосяжна змова, спрямована на розпалювання повномасштабного конфлікту між двома королівствами.

— Треба негайно поділитися цим із Кроу, — сказав він Кассіану й Гортензію, коли ті приєдналися до нього за терміновою нарадою в резиденції. — Якщо Гвендолін права, наша спільна операція в Ремвілі може виявитися лише першим кроком у значно масштабнішій, значно небезпечнішій грі.

Кассіан, обмірковуючи це попередження з тією ж професійною серйозністю, яку демонстрував протягом усієї цієї небезпечної місії, кивнув з похмурою рішучістю.

— Хтось прагне війни між нашими королівствами, — сказав він. — Питання в тому, хто саме отримав би найбільшу вигоду від подібного масштабного конфлікту, — питання, відповідь на яке може виявитися ключем до розуміння повного масштабу цієї прихованої змови.

Гортензій, вислухавши цю тривожну гіпотезу, задумливо промовив:

— Можливо, дехто з рештків Ордену Попелу, розчарований поразкою одинадцять років тому, вбачає в конфлікті між нашими королівствами шанс відновити свій вплив серед хаосу масштабної війни, — хаосу, у якому давні, заборонені дослідження могли б знову набути стратегічної цінності для обох сторін, відчайдушно шукаючих будь-якої переваги.

Ярош, обмірковуючи цю моторошну можливість, відчув, як тягар відповідальності за запобігання подібній катастрофі лягає на його плечі новою, ще важчою вагою.

— Тоді нам треба діяти ще рішучіше й ще швидше, — сказав він. — Кожен день зволікання може наближати нас до тієї самої катастрофи, яку бачила Гвендолін.

* * *

Кроу, вислухавши цю тривожну новину під час термінової зустрічі, скликаної одразу після отримання листа від Дорн, довго мовчав, обличчя його виражало ту саму глибоку, невдавану тривогу, яку Ярош бачив у нього лише раз, під час їхньої першої, приватної розмови в кабінеті архімагістра.

— Війна між нашими королівствами, — повторив він, наче зважуючи повний масштаб цієї катастрофічної можливості. — Магістре Ковальчук, дозвольте поділитися власним, давнім занепокоєнням, яке я досі не наважувався озвучити прямо: серед моїх найближчих радників завжди існувала фракція, що вважала конфлікт із південним королівством неминучим, навіть бажаним, — фракція, переконана, що лише війна здатна остаточно довести перевагу наших досліджень над вашою застарілою, на їхню думку, обачністю.

Ярош, слухаючи це одкровення, відчув, як шматочки цієї складної, тривожної головоломки нарешті починають складатися в дедалі повнішу, дедалі зловіснішу картину.

— Хто саме входить до цієї фракції? — прямо запитав він.

Кроу, обмірковуючи відповідь із тією ж болісною ретельністю, яку демонстрував протягом кожного важкого зізнання цієї кризи, зрештою назвав кілька імен — імен впливових радників і воєначальників, чия присутність при дворі Ґрімвальду, як усвідомив Ярош, могла становити загрозу значно масштабнішу за будь-що, розкрите дотепер.

— Якщо ця фракція справді прагне війни, — сказав Кассіан, обмірковуючи ситуацію з тією ж проникливою підозрілістю, яку виробив за роки життя серед чужих таємниць, — можливо, саме вони, а не рештки Ордену Попелу самі по собі, є справжньою рушійною силою за мережею Реднора й Крона, використовуючи давні зв'язки з Орденом лише як зручний, легко звинувачуваний інструмент для власних, значно ширших політичних амбіцій.

Ярош, обмірковуючи цю нову, ще тривожнішу гіпотезу, відчув, як масштаб загрози, з якою вони боролися, набуває нового, значно небезпечнішого виміру, — не просто змова окремих зрадників, а можлива боротьба фракцій у самому серці ворожого двору, боротьба, наслідки якої могли визначити долю не одного, а обох королівств.

— Архімагістре, — сказав він твердо, звертаючись до Кроу з тією ж прямотою, яку демонстрував протягом усієї цієї небезпечної місії, — якщо серед ваших найближчих радників справді існує фракція, що прагне війни, наскільки безпечним лишається ваше власне становище при дворі? Чи можемо ми довіряти, що ваша влада достатньо міцна, аби протистояти подібним внутрішнім амбіціям?

Кроу, вислухавши це пряме, непросте питання, довго мовчав, обличчя його виражало ту саму суміш гордості й глибокого, щойно усвідомленого занепокоєння.

— Чесно, магістре Ковальчук? — сказав він нарешті. — Не знаю напевно. Але обіцяю: докладу всіх можливих зусиль, аби переконатися, що ця фракція не отримає жодного шансу втілити свої небезпечні амбіції в реальність, хай що для цього знадобиться.