Розділ 17. Посольство до Ґрімвальду

Після хаосу, що охопив тронну залу внаслідок відчайдушної атаки Аделіни, король Ґрімвальду розпорядився про термінову перерву в переговорах, аби дати можливість усім присутнім оговтатися від щойно пережитого потрясіння, — і Ярош, разом із Кассіаном і Гортензієм, скористався цією паузою для короткого, але вкрай важливого обговорення в окремій кімнаті, наданій делегації для приватних нарад.

— Це змінює все, — сказав Гортензій, все ще трохи блідий після пережитого нападу, хоча голос його зберігав ту саму зважену мудрість, яка супроводжувала кожне його дипломатичне рішення. — Аделіна знешкоджена, її вплив на Кроу остаточно розвіяний цим відкритим зрадницьким актом. Гадаю, юначе, настав слушний момент для нового, значно рішучішого раунду переговорів.

Кассіан, потираючи забите під час сутички плече, кивнув з тією ж професійною зосередженістю, яку демонстрував на кожному подібному критичному етапі.

— Кроу тепер опинився в незручному становищі, — додав він. — Його публічно скомпрометований союз з Аделіною, і вибір, який він мусить зробити: чи продовжувати захищати свою програму попри щойно продемонстровану небезпеку її потенційних наслідків, чи визнати необхідність суттєвих змін.

Ярош, обмірковуючи ситуацію з тією ж ретельністю, яку виробив за роки подібних складних переговорів, відчув, як обережна надія на мирне розв'язання конфлікту знову оживає в його серці, підкріплена цього разу не лише дипломатичною риторикою, а й конкретним, щойно здобутим доказом небезпеки, яку становили неконтрольовані амбіції.

— Треба скористатися цим моментом, — сказав він. — Запропонувати Кроу вихід, який дозволить йому зберегти гідність, водночас гарантуючи безпеку обох королівств.

* * *

Коли переговори відновилися за годину, атмосфера в тронній залі виявилася разюче іншою за ту напружену, майже ворожу обстановку, яка панувала до нападу Аделіни, — король Ґрімвальду, все ще видимо приголомшений щойно пережитим інцидентом, звертався до делегації Кресвальда з тією самою обережною повагою, яку зазвичай виявляють після спільно пережитої небезпеки.

— Магістре Ковальчук, — сказав він, — щойно пережитий інцидент змусив мене переглянути деякі з попередніх позицій нашої ради. Прошу, викладіть вашу пропозицію щодо подальшого розвитку стосунків між нашими королівствами.

Ярош, підводячись з тим самим ретельно вивіреним поклоном, яким розпочинав кожне важливе дипломатичне звернення, відчув, як увага всієї зали зосереджується на ньому з новою, значно уважнішою серйозністю.

— Ваша величносте, — почав він, — пропоную наступне: замість повного припинення дослідницької програми архімагістра Кроу, яке могло б виявитися надто різким і, можливо, спричинити подальший опір серед тих, хто вважає цю роботу необхідною для оборони вашого королівства, — пропоную створення спільної, двосторонньої комісії, що контролюватиме подальший розвиток досліджень природи Духу й Часу, гарантуючи використання цих знань виключно в мирних, оборонних цілях, під наглядом досвідчених магів обох королівств.

Ця пропозиція, вимовлена з тією самою прямотою, яку Ярош демонстрував протягом усіх попередніх переговорів, викликала помітне пожвавлення серед присутніх північних вельмож, — пожвавлення, у якому Ярош вловлював обережний, ще не до кінця сформований інтерес.

Кроу, вислухавши цю пропозицію, довго мовчав, обличчя його виражало ту саму складну боротьбу емоцій, яку Ярош бачив під час їхньої приватної розмови напередодні.

— Спільний нагляд, — повторив він нарешті, наче зважуючи кожне слово на невидимих терезах власної совісті. — Це означало б поділитися контролем над роботою, якій я присвятив десятиліття власного життя.

— Так, — прямо підтвердив Ярош. — Але це також означало б звільнення від тягаря самотньої відповідальності за наслідки, які, як щойно продемонструвала Аделіна, можуть виявитися катастрофічними, якщо влада зосереджується в руках однієї людини, хай яка шляхетна її початкова мета.

Король, спостерігаючи за цим напруженим обміном аргументами, звернувся до свого радника з тією самою владністю, яку демонстрував протягом усієї аудієнції.

— Архімагістре, — сказав він, — що ви скажете на цю пропозицію?

Кроу, обмірковуючи ситуацію з тією ж повільною, розважливою ретельністю, яку демонстрував протягом усього їхнього знайомства, зрештою кивнув, хоча в очах його промайнула тінь давнього, ще не до кінця пригашеного сумніву.

— Погоджуюсь розглянути цю пропозицію, — сказав він, — за умови детального обговорення конкретних механізмів подібного спільного нагляду. Але, магістре Ковальчук, — додав він, звертаючись безпосередньо до Яроша з тим самим виразом стриманої гідності, — перш ніж ми продовжимо ці переговори, є питання, яке потребує негайного вирішення: доля полонених, утримуваних у моїй лабораторії.

Ярош, відчуваючи, як напруга цієї миті сягає нового піку, кивнув з тією ж рішучістю, яка супроводжувала кожне його важливе рішення протягом усієї цієї небезпечної місії.

— Саме про це я хотів заговорити, — сказав він твердо. — Вимагаю негайного звільнення всіх утримуваних громадян мого королівства, а також будь-яких інших осіб, затриманих проти власної волі заради вашої дослідницької програми.

Кроу, вислухавши цю пряму вимогу, довго мовчав, обличчя його виражало ту саму внутрішню боротьбу, яку Ярош спостерігав протягом усього їхнього непростого знайомства.