Розділ 15. Викриття Веллінгер

Кассіан повернувся до резиденції за годину до світанку, коли Ярош, не в змозі заснути, все ще сидів біля вікна, вдивляючись у темні вулиці Північної Гавані в тривожному очікуванні, — і, побачивши знайомий силует, що обережно наближався крізь тіні, відчув, як гостра тривога останніх годин нарешті поступається місцем полегшенню.

— Живий, — прошепотів Ярош, поспішаючи відчинити двері для друга, що прослизнув усередину з тією ж безшумною вправністю, яку демонстрував протягом усього свого складного, суперечливого життя.

Кассіан, знімаючи темний плащ, вкритий памороззю нічного холоду, обличчя його виражало суміш виснаження й похмурого, щойно здобутого підтвердження найгірших побоювань.

— Астрід казала правду, — сказав він тихо, сідаючи біля коминка, де ще жеврів залишок нічного вогню. — Знайшов прихований вхід до підземель під палацом, замаскований під звичайний льох для зберігання провізії. Спустився обережно, наскільки дозволяла обережність, і побачив достатньо, аби підтвердити: лабораторія, про яку розповідала Астрід, справді існує, і масштаб її значно більший за все, що ми бачили на Скелях Ворона.

— Розкажи детальніше, — попросив Ярош, підсуваючись ближче, відчуваючи, як тривога змішується з гострим, майже болісним бажанням дізнатися повну правду.

— Десятки полонених, — почав Кассіан, голос його тремтів від пережитого потрясіння, яке рідко дозволяв собі показувати відкрито. — Утримуваних у тісних, вогких камерах, значно гірших за будь-що, що я бачив навіть у найтемніші дні служби Ордену Попелу. І в центрі всього — головний пристрій, значно масштабніший за прототип на Скелях Ворона, оточений сотнями рунічних символів, які, судячи з їхньої складності, вимагали років ретельної, методичної роботи.

Ярош, слухаючи цей опис, відчув, як картина загрози розгортається перед ним у своїй повній, лячній величі, — загрози, значно масштабнішої за будь-що, з чим він стикався за весь свій дорослий вік боротьби проти подібних амбіцій.

— А Аделіна? — запитав він. — Бачив якісь ознаки її участі?

Кассіан кивнув, обличчя його спохмурніло новим, ще тривожнішим одкровенням.

— Знайшов документи, — сказав він, дістаючи з-під сорочки кілька акуратно згорнутих аркушів, здобутих, вочевидь, із неабияким ризиком. — Її почерк, той самий, що ми бачили в архіві Веллінгер. Листи, адресовані безпосередньо Кроу, що детально описують слабкі місця нашої оборони — розташування прикордонних застав, розклад патрулів служби безпеки Академії, навіть, — він на мить завагався, — навіть особисту інформацію про твою родину, Яроше.

Ярош, почувши це останнє одкровення, відчув, як холодна лють остаточно витісняє з його серця будь-які залишки дипломатичної стриманості.

— Про мою родину? — перепитав він, голос його тремтів від ледь стримуваного гніву. — Що конкретно вона написала?

Кассіан, обережно розгортаючи один із документів, прочитав уголос, з тим самим похмурим виразом, який супроводжував кожне подібне тривожне одкровення:

— "Магістр Ковальчук нещодавно став батьком — донька на ім'я Дарина, приблизно шести років, перебуває під захистом Академії, але, наскільки мені відомо, рідко виходить за межі найбезпечніших приміщень крила Духу й Часу. Якщо виникне потреба в додатковому важелі впливу на магістра, ця інформація може виявитися корисною."

Тиша, що запала в кімнаті після цього читання, була важкою, майже фізично відчутною, — тиша людини, яка щойно усвідомила: небезпека, яку вона так довго намагалася тримати подалі від найдорожчих їй людей, тепер загрожувала торкнутися їх безпосередньо, завдяки зраді жінки, чию підступність він, здавалося б, давно пізнав повністю.

— Треба негайно попередити Милу, — сказав Ярош, підводячись з тією самою різкою рішучістю, яка охоплювала його щоразу, коли безпека родини опинялася під загрозою. — Термінове повідомлення, зараз же, поки ще є час.

Гортензій, розбуджений гучними голосами розмови, приєднався до них саме цієї миті, обличчя його виражало ту саму тривогу, яку відчували обидва молодші союзники.

— Заспокойся, юначе, — сказав він, хоча в голосі його бриніло власне занепокоєння. — Дарина під надійним захистом Ліри й усієї служби безпеки Академії. Термінове повідомлення, звісно, варте надсилання, але паніка на цьому етапі лише завадить нашій здатності мислити ясно про подальші кроки.

Ярош, попри слушність цієї поради, відчував, як тривога за доньку продовжує стискати груди важким, невідступним тягарем, — тягарем, який жодні раціональні аргументи не могли повністю розвіяти.

— Надішлю повідомлення негайно, — сказав він твердо. — А тоді обговоримо, як використати здобуті документи для завтрашніх переговорів.

* * *

Термінове повідомлення, надіслане через той самий магічний передавач, яким скористалась делегація для першого зв'язку з домом, полетіло на південь крізь холодну нічну темряву, несучи попередження, яке, Ярош сподівався, дійде вчасно, щоб посилити захист навколо найдорожчих йому людей.

Коли повідомлення було відправлено, а перше бліде світло світанку почало пробиватися крізь щільні хмари над Північною Гаванню, троє союзників зібралися навколо здобутих Кассіаном документів, обмірковуючи, як найкраще використати цей несподіваний, хоч і небезпечно здобутий доказ зради.

— Ці листи, — сказав Гортензій, вивчаючи документи з тією ж професійною ретельністю, яку демонстрував протягом усієї своєї дипломатичної кар'єри, — коли б ми оприлюднили їх перед королем Ґрімвальду відкрито, могли б суттєво похитнути довіру монарха до Аделіни, а можливо, навіть до самого Кроу, якщо вдасться довести, що він свідомо використовував подібну зрадницьку інформацію.