Розділ 10. Зброя з Часу

Наступні кілька днів перетворилися на виснажливу підготовку до дипломатичної місії — Ярош, разом із Дорн і призначеними супутниками, витрачав кожну вільну хвилину на вивчення всього, що королівство знало про Ґрімвальд, його звичаї, його придворний етикет, будь-які деталі, здатні виявитися корисними під час майбутніх переговорів із людиною, чиї амбіції вже коштували стількох життів і зникнень.

— Гортензій фон Ашер погодився особисто супроводжувати місію, — повідомила Дорн під час однієї з підготовчих нарад, — попри свій вік, наполягає на своїй участі, посилаючись на десятиліття дипломатичного досвіду, недосяжного жодному з нас.

— А Кассіан? — запитав Ярош.

— Приєднається теж, — підтвердила Дорн. — Каже, що його навички непомітного спостереження можуть виявитися неоціненними, якщо переговори виявляться пасткою, а не щирою спробою діалогу.

Ярош, обмірковуючи склад майбутньої місії, відчув змішані почуття — вдячність за підтримку давніх друзів і тривогу за їхню безпеку, тривогу, яка тепер, після народження Дарини, набула нового, значно гострішого виміру.

— А Леонтій? — запитав він.

— Лишиться тут, — відповіла Дорн, — координуючи оборону королівства на випадок, якщо переговори провалляться. Хтось має пильнувати домашній фронт, поки ми намагаємось запобігти найгіршому сценарію за кордоном.

* * *

Того ж дня, зазирнувши до Крила Духу й Часу перевірити стан справ перед довгою відсутністю, Ярош застав Ліру за викладанням чергового уроку молодшим студентам, — і, спостерігаючи за нею з порога, відчув теплу гордість за те, наскільки далеко просунулась колишня учениця відтоді, як вперше приєдналася до його маленької групи одинадцять років тому.

— Магістре Ковальчук, — сказала вона, помітивши його, і жестом відпустила студентів на коротку перерву. — Чула про майбутню місію. Хвилююся за вас.

— Дякую за турботу, — щиро відповів Ярош. — Але маю до тебе прохання, поки мене не буде.

— Що завгодно, — не вагаючись, відповіла Ліра.

— Приглядай за Дариною, — попросив Ярош. — Не лише як за донькою старого друга, а як за... — він на мить завагався, підбираючи слова, — як за кимось, чия безпека може виявитися значно важливішою, ніж будь-хто з нас усвідомлює зараз. Гвендолін бачила видіння, що вказують на те, що ця загроза стосується мене особисто, а через мене — і моєї родини.

Ліра, вислухавши це прохання, кивнула з тією ж серйозністю, яку демонструвала на кожному важливому завданні відтоді, як уперше приєдналася до Крила Духу й Часу.

— Обіцяю, — сказала вона твердо. — Ніхто не наблизиться до Дарини без мого відома, поки ви не повернетесь.

* * *

Пізніше того дня, коли підготовка до подорожі вже наближалась до завершення, Ярош знайшов момент для ще однієї важливої розмови — цього разу з Ашвортом, чия попередня пропозиція допомоги тепер набула нового, критично важливого значення.

— Розкажи мені все, що можеш пригадати про свою давню переписку з можливим Кроу, — попросив Ярош, сідаючи навпроти колишнього ворога в тій самій, знайомій вже камері-кабінеті. — Кожну деталь, яка могла б допомогти зрозуміти його методи чи мотиви.

Ашворт, вислухавши прохання, довго мовчав, обличчя його виражало ту саму зосереджену задумливість, яку Ярош пам'ятав з їхніх найважливіших попередніх розмов.

— Пам'ятаю, — сказав він нарешті, — що мій кореспондент виявляв особливий інтерес до теоретичної можливості не просто зупиняти час локально, а поширювати подібний контроль на значно ширші території — концепція, яку я тоді вважав радше теоретичною цікавістю, ніж практичною метою. Якщо Кроу справді розвинув цю ідею за останні двадцять років, — а судячи з побаченого вами пристрою, це цілком можливо, — його амбіції можуть сягати значно далі за просту демонстрацію сили проти одного королівства.

— Наскільки далі? — стривожено запитав Ярош.

— Уявіть це так, — пояснив Ашворт, голос його набув тієї повільної, розважливої інтонації, яку він завжди використовував для найважчих, найтривожніших пояснень. — Якщо мій вузол здатний був вплинути на Академію, на ціле місто, — то пристрій, розроблений з нуля, спеціально для масштабного застосування, теоретично міг би вплинути на набагато ширшу територію. Ціле королівство. Можливо, навіть за його межами.

Ярош, слухаючи це похмуре пророцтво, відчув, як масштаб загрози розгортається перед ним у своїй повній, лячній величі, — не просто локальна демонстрація сили, а потенційна катастрофа, здатна змінити саму природу влади й контролю в усьому відомому світі.

— Тоді нам треба зупинити його за будь-яку ціну, — сказав він тихо, більше для себе самого, ніж для співрозмовника.

— Погоджуюсь, — кивнув Ашворт. — І, магістре Ковальчук, — додав він за мить, у голосі його забриніла несподівана, майже батьківська турбота, — будьте обережні там, на півночі. Я знаю з власного досвіду, наскільки спокусливою може виявитися влада над тканиною часу, наскільки легко вона здатна засліпити навіть найтверезіший розум. Не дозвольте амбіціям Кроу — чи, боронь Боже, власним страхам — засліпити вас так само, як колись засліпили мене.

Ярош, вражений цим несподіваним, щирим застереженням від людини, чиї власні амбіції колись мало не знищили все, за що він боровся, кивнув із глибокою, неочікуваною вдячністю.