Розділ 9. Архімагістр Кроу

Велика зала Академії, того вечора освітлена значно яскравіше за звичайне, зустріла Яроша видовищем, якого він не бачив уже одинадцять років, — не просто нарада вузького кола союзників, а справжня державна рада, зібрана в повному складі: сам король із почтом найдовіреніших радників, представники всіх Дев'яти Домів, викликані терміновими гінцями з усіх кутків королівства, і, серед них, знайомі, дорогі обличчя тих, з ким Ярош пройшов крізь найважчі випробування свого життя.

Дорн, займаючи місце на чолі зібрання поруч із королем, привернула увагу присутніх коротким, владним жестом.

— Магістре Ковальчук, — звернулася вона безпосередньо до Яроша, коли той зайняв своє місце поруч із Милою, — розкажіть раді все, що ви побачили минулої ночі. Кожну деталь, хай яка вона здається незначною.

Ярош, підводячись, відчув на собі десятки поглядів — поглядів людей, чия доля, попри всю різницю становища й впливу, тепер залежала від точності й повноти його свідчення, — і, зібравшись із думками, почав розповідь, ретельно переказуючи кожну подробицю нічної розвідки: прихований вхід серед Скель Ворона, дивний пристрій, оточений тривожними рунами, слова архімагістра Кроу про "останній компонент" і "кінець тижня", і, нарешті, стрімку, небезпечну втечу від переслідувачів.

Коли розповідь завершилась, у залі запанувала важка, напружена тиша, порушувана лише тихим потріскуванням свічок у високих канделябрах.

— Ваша величносте, — сказала Дорн, звертаючись до короля з тією ж зваженою серйозністю, яку Ярош пам'ятав з найважливіших нарад минулого, — зважаючи на почуте, пропоную негайно мобілізувати додаткові ресурси для оборони прикордонних територій, а водночас розпочати підготовку до можливих дипломатичних переговорів, аби з'ясувати справжні наміри Ґрімвальду, перш ніж ситуація переросте у відкритий конфлікт.

Король, чоловік середнього віку з тим самим втомленим, але проникливим поглядом, який Ярош пам'ятав із їхньої першої зустрічі одинадцять років тому, довго мовчав, обмірковуючи почуте з обачністю, гідною десятиліть досвіду державного управління.

— Дипломатія, — сказав він нарешті, — розумний перший крок, за умови, що ми водночас готуватимемось до найгіршого сценарію. Хто очолить подібну місію, якщо ми вирішимо її організувати?

Ярош, відчуваючи, як усі погляди знову звертаються до нього, відчув знайоме тремтіння передчуття, — тремтіння, яке безпомилково підказувало: відповідь на це питання торкнеться безпосередньо його власної долі.

— Гадаю, — сказав він, зваживши слова з ретельністю, гідною важливості моменту, — мені варто очолити цю місію особисто.

Мила, сидячи поруч, різко напружилась, обличчя її виражало гостру, зрозумілу тривогу.

— Яроше, — прошепотіла вона, — подумай, що кажеш. Кроу конкретно вказав на тебе як на мету. Йти особисто до його столиці — це все одно, що самому ступити в пастку.

— Саме тому це має бути я, — тихо відповів Ярош, обертаючись до дружини з тим самим твердим, хоч і болісним переконанням. — Якщо Кроу справді полює за мною, можливо, моя присутність на переговорах змусить його розкрити справжні наміри значно швидше, ніж будь-яка інша дипломатична стратегія. А якщо він справді готовий до прямого протистояння, — краще зустріти його на нейтральній території переговорів, ніж чекати, поки він сам прийде до нашого порогу, застаючи нас неготовими.

Гортензій фон Ашер, присутній на нараді попри свій похилий вік, з тією самою мудрістю, яку демонстрував протягом усієї кар'єри при дворі, підняв руку, привертаючи увагу.

— Дозвольте додати міркування старого дипломата, — сказав він. — Пряма зустріч з ворогом, хай яка ризикована, часто дає значно ціннішу інформацію за будь-яку розвідку здалеку. Магістр Ковальчук має рацію: зустрівшись із Кроу особисто, ми зможемо оцінити його справжні наміри, його готовність до компромісу чи, навпаки, непохитність його амбіцій, — інформацію, недосяжну жодним іншим способом.

Дорн, обмірковуючи ці аргументи, кивнула з тією самою зваженою серйозністю, яка супроводжувала кожне її важливе рішення.

— Тоді організуємо офіційну дипломатичну місію, — сказала вона. — Ярош очолить її, супроводжуваний надійним почтом, включно з представниками ради й служби безпеки. Місія матиме подвійну мету: з'ясувати справжні наміри Ґрімвальду й, якщо можливо, домовитися про припинення небезпечних досліджень мирним шляхом.

Король, вислухавши цю пропозицію, кивнув на знак згоди, хоча в очах його промайнула та сама тривога, яку відчував кожен присутній у залі.

— Гаразд, — сказав він. — Але наполягаю на одній умові: якщо перемовини провалляться, або якщо магістру Ковальчуку загрожуватиме безпосередня небезпека, місія має негайно відступити, без жодних спроб героїчного самопожертвування. Королівство не може дозволити собі втратити свого найціннішого захисника заради недоведеної надії на дипломатичний успіх.

Ярош, вислухавши цю умову, кивнув на знак згоди, хоча в глибині душі відчував: обіцянка обережності часом виявляється значно важчою для дотримання, ніж будь-яка інша клятва, коли настає вирішальна мить справжнього випробування.

* * *

Після завершення офіційної частини наради, коли більшість присутніх розійшлася обговорювати практичні деталі майбутньої місії, Гвендолін наблизилася до Яроша з тим самим зосередженим виразом, який він навчився розпізнавати як передвісник важливого одкровення.