Глава 10. Усі ходи записано

Андрій відчув, що щось не так, ще за кілька хвилин до того, як Марія зникла. Вона мала написати, щойно приїде додому — замість цього: тиша. Її телефон — поза мережею.
На камерах — нічого. Лише зафіксовано, як вона виходить з підземного паркінгу — і все. Далі слід обривається.

Він зрозумів, що це не випадковість. Це сигнал.
Сигнал, що вона знайшла щось занадто важливе.

---

План “Фантом” — так називався протокол, який Андрій створив ще тоді, коли працював із урядовими кібергрупами. Цей протокол дозволяв проникнути до прихованих систем стеження через білі зони доступу — локації, які вважалися мертвими для мережевого моніторингу. Саме через одну таку зону Андрій дістався до технічного хабу на Лук’янівці, де міг запустити трекер на основі останнього сигналу смартфона Марії.

Сигнал вивів його до складу на околиці. Занедбана будівля, ніяких камер. Ідеальне місце для тих, хто хоче залишитися невидимим.

Він увійшов без зайвого шуму. У кишені — флешка з вірусом-“засліплювачем”. У куртці — маленький пістолет, якого ніколи не планував використовувати.

Всередині — темно, але Андрій помітив сліди.
На підлозі — крапля крові. Волосся. І… срібна сережка.
Маріїна.

Його серце стиснулося. Він був поруч. Але все відбувалося занадто гладко.

Занадто.

— Далеко не йди, — почувся голос за спиною.
Андрій повернувся — з темряви вийшли двоє. У чорному. Обличчя закриті. Один із них — вищий — дістав шокер. Удар — і темрява.

---

Він прийшов до тями в освітленій кімнаті. Його руки — не зв’язані, але двері замкнені. На столі — його флешка. І екран.

На ньому — обличчя. Нове.
Молодий чоловік у темному одязі, з іронічною усмішкою й хакерськими окулярами.

— Привіт, Андрію, — сказав він. — Я той, кого ти шукав, але не знав, що шукаєш.
Звати мене Ярема. І я — колишній архітектор “Ключа-0”.

Андрій мовчав.

— Тебе ведуть за планом. І тебе веде не тільки Микита.
Система — глибша. Вона створена для того, щоб зберігати, контролювати, стерегти слабких і нищити сильних. Але я втік. І залишив у ній прогалину.

— Чому ти зараз?

— Бо вона знайшла його. Вона бачила "Ключ-0". Але не знає, що він — це не просто сервер. Це людина. І її треба захистити. Бо інакше... не буде кому вимкнути це пекло.

Андрій повільно вдихнув.

— Де вона?

Ярема глянув у бік камери.

— Твоя Марія жива. Але в них тільки одна умова: ти приносиш їм “ключ” — або вона зникає назавжди.

---

Кінець глави 10.