Розділ 14: Диявол у плоті

— Гей, погляньте-но! Зараз знову рюмсати почне!

Хлопчика штовхали з боку в бік, не даючи змоги відбитися чи дати здачі. Один із кривдників із силою штовхнув жертву, і та впала в брудну калюжу, вимазавшись із ніг до голови. Хлопчаки дзвінко зареготали й оточили поваленого, збираючи холодну, в'язку багнюку.

Вони почали кидати її в обличчя та одяг, і голосно сміялися, щойно грудки влучали в ціль. Хлопчик плакав, намагаючись захистити обличчя, але не міг ухилитися від потоків холодної, липкої суміші, що летіла в нього звідусіль.

— Ти що там робиш, негіднику?!

Почувши гучний жіночий голос, кривдники миттю розбіглися хто куди, не бажаючи бути спійманими. Жінка підійшла до хлопчика і схопила його за вухо, тягнучи в бік будинку, наче безкісткову ляльку. Він безпорадно перебирав ногами, намагаючись відсторонитися, але жінка лише посилювала хватку і бурмотіла собі під ніс.

— Свиня паршива! Вимазався, а мені прати?!

— Мамо…

Дзвінкий сміх кривдників лунав вулицею, заглушаючи ридання дитини, поки нарешті не стих.

***

Падаючи на підлогу, я з хрускотом приземляюся на коліна і верещу від болю. Намагаюся зробити бодай один вдих, але мене одразу ж піднімають на ноги і жбурляють в інший кінець камери.

Я влітаю в стіну чолом і розбиваю його до крові. Не встигнувши отямитися — отримую удар у живіт і згинаюся навпіл, потім ще один — у плече. Сльози ллються з очей градом, змішуючись із кров'ю. Повільно кліпаючи, я намагаюся розгледіти те, що навколо, але бачу перед очима лише розмиті силуети.

— Досить! Залиште нас!

Двері камери зачиняються, замикаючи мене наодинці з монстром. Я повільно відповзаю, волочачи тіло прогнилою підлогою, і забиваюся в куток. Відступати більше нікуди. Мною оволодів крижаний страх, якого я раніше ніколи не відчувала.

— Звідки клинки?! — реве Майстер, приставляючи вістря ножа до моєї ноги.

Я не відповідаю. Горло дере від крові та криків, а голова паморочиться з такою силою, що я взагалі ледве розрізняю голоси.

— Відповідай! — кричить він, грубо б'ючи мене по обличчю.

Я смикаюся і з гуркотом вдаряюся головою об кам'яну стіну. Думки плутаються, і здається, я ось-ось знепритомнію. Він сміється — тихо й отруйно.

— Ми це вже проходили… Давай одразу перейдемо до моєї улюбленої частини, — шепоче Майстер, встромляючи лезо мені в стегно.

***

— Ти спізнився. Знову.

Чоловік сидів за хитким столом, схилившись уперед. У руці був ремінь — він повільно стискав його, ніби перевіряв на міцність. У кімнаті тхнуло вогкістю і чимось кислим, а тьмяне світло ледве сягало кутків.

— Вибач…

Слово зірвалося майже пошепки. Хлопчик стояв на порозі, не наважуючись зробити крок уперед.

— Я щось не розчув!

— Перепрошую… сір.

Чоловік підняв погляд. Його очі були скляними. Він криво посміхнувся і, не дивлячись, змахнув порожню пляшку зі столу — та з глухим дзвоном розбилася об підлогу.

— Так-то краще. Вивертай кишені.

Руки хлопчика тремтіли. Він діставав речі: дерев'яний кишеньковий годинник, потертий перстень із каламутним каменем, кілька мідних монет. Усе це він швидко виклав на стіл, боячись затриматися бодай на мить.

— Що це?

— Вибачте, сір, я…

Чоловік важко підвівся. Підлога скрипнула під його кроками, і він наблизився, міцніше стискаючи ремінь у руці.

— Не треба, будь ласка… Я… я принесу більше. Завтра ярмарок, я спробую…

Слова обірвалися. Від ляпаса його голова відкинулася назад, і чоловік, скориставшись моментом, схопив його за барки.

— Ти навіть не здатен обчистити наших нікчемних сусідів!

Від сильного поштовху хлопчик вдарився об стіну і сповз вниз, ледве втримавшись на ногах.

— На підлогу.

Чоловік підійшов ближче і грубо потягнув його донизу. Підлога була холодною і твердою, дихання збивалося.

— Батьку…

— Говори!

Хлопчик лежав, щулячись і дивлячись у темні дошки підлоги. Сльози текли самі собою, але він намагався не видавати жодного звуку.

— Я винен і…

Голос здригнувся. Біль розливався тілом, і він ледве знаходив сили говорити. Чоловік лише посміхнувся і підняв руку.

— Голосніше!

— Я… винен і… розплачуся… за це.

Хлопець видав здавлений крик, не в силах терпіти удар, що пронизав спину. Чоловік важко зітхнув і, знову замахнувшись, вдарив хлопчика прямо по голові.