Глава 9

   Ранок почався незвично гучно. Христина Іванівна, узявши під руки свата, впевнено поїхала до старшої онуки та зятя, щоб відмітити день народження другого та провести декілька днів у компанії першої. Ключі від їхнього будинку вони мали, тому зайшли без проблем.

   Зайшли та побачили досить милу, але дивну картину. На великому дивані розляглися дві людини: Ася та Вадим. Обоє спали, на столі стояли залишки снеків, а на величезній плазмі горіла заставка з часом.

   Гучний гуркіт змусив пару здригнутися та підхопитися зі своїх місць. Ася сонно заозиралася та, побачивши рідню, встала з дивану.

   – Ба? Ви рано, – вона підійшла до бабусі, щоб цьомнути її у щоку.

   – Добрий ранок, – ввічливо привітався Вадим, розуміючи в якому положенні вони могли опинитися.

   – Добрий-добрий, – погладив по плечам онуку Василь Степанович й оглянув пару. Повернув погляд на онуку. – А де твій батько? Поїхав кудись? Ми ж домовлялися разом поснідати.

   – Якщо в домі його немає, значить ще не повернувся з вечора. Він кудись поїхав одразу зі свята, – не дала вставити слово Вадиму Ася й невинним поглядом роздивлялася родичів.

   – Тоді я подзвоню йому. Вадиме, – вже хотів вийти до коридора, але зупинився та гукнув гостя, – не залишишся на сніданок?

   – З радістю, – ввічливо посміхнувся він. Дід схвально закивавши все таки вийшов, а бабця погнала онуку вмитися та переодягнутися, причитаючи.

   Через п’ять хвилин сім’я, окрім діда допомогали готувати бабусі сніданок. Ася нарізала овочі на салат, Вадим смажив напівфабриковані сирники, бабця робила сендвічі. Дід повернувся з телефоном в руках, коли онука ставила чашки для кави у кавомашини.

   – Цей гівнюк приїде після обіду, тому снідаємо ми без нього, – Ася тихо хмикнула на слова дідуся. Бабуся кинула на нього невдоволений погляд, але промовчала.

   Блогерка поставила на обідній стіл боул з салатом та одну чашку кави. Василь Іванович тим часом обурювався через поведінку сина.

   – Навіщо обіцяти, щоб потім навіть не повідомити, що в тебе змінилися плани?! – Ася та Вадим обмінялися зрозумілими тільки їм посмішками.

   Дід ще щось бурмотів про нерозумних дітей, але Ася не вслухалася. Її погляд зосередився на струмочку кави, яку пустила кавомашина. 

   Ася не була дурепою і розуміла, що батько поїхав не в монополію грати. До того ж, дівчина розуміла, що поїхав він не один. 

   Й з одного боку можна було розслабитися й не заганятися. Які тут мінуси? Татко перестав її контролювати, вона проводила більше часу з друзями та в неї не було ліміту на банківській картці. Гуляй де хочеш й коли хочеш, поки батько не бачить як ти порушуєш комендантську годину в їхньому домі й поки йому не дзвонять з поліції.

   Але їй було лячно. Ася не хотіла собі мачеху чи регулярно бачити “коханку” батька у себе вдома. А з тими чутками, що вона чула, що на різдвяному вечорі, що вчора – чутки можуть стати реаліями.

   Можливо це звучало егоїстично, але Савченко молодшій було якось чхати. Бути егоїсткою було легше ніж підлаштовуватися під думку оточуючих. Нова пасія батька означала нові правила в домі. Означала непередбачуваність та можливі скандали. Очікування та розчарування.

   Дівчина зрозуміла достатньо про соціум, після того як почала вести блог. Поганого в соціумі багато, так само як і хорошого. Інакше б у неї не було фанатів.

   Асін блог був про любов до свого тіла. Не тільки цікаві мейки, грим та розбір, яка косметика за складом буде кращою. Вона любила своє тіло й не цуралася його, як не мала кількість її одноліток. Вона показувала, як доглядає за ним, яких результатів добивається протягом останніх років, коли йшла до здорового тіла.

   І було дуже багато людей, які любили вказувати на її “недоліки”.  Вона навіть бачила серед них “постійних” хейтерів. Відповіддю на це були фото через які вона ходила на “кордоні”. Бо для дівчинки-підлітка, яка на той момент не досягла навіть шістнадцяти, такі кадри могли здатися занадто відвертими. Короткі спідниці, топи з відкритими декольте, різні панчохи, пояски котрих іноді не закривали спідниці.

   Для деяких людей ці образи були зандто відвертими. Її мама дивилася на такі фотосесії зі смішками та насмішливими поглядами. “Чим би дитя не тішилося, аби не плакало” казала бабуся та хрестилася, коли бачила ці фотографії, дід несхвально качав головою, але мовчав. Тато просто не цікавився її діяльністю.

   Зараз батькові взагалі було не до її блога. Думка, про те що тут може з’явитися незнайома жінка та почати її повчати, змушувала її здригатися. Можливо та поведінка, яку показує Ася у своєму блозі не зовсім прийнятна для дівчини її віку, але блогерку більш ніж влаштовувала така “відкритість”.

   – Що тобі зробила ця чашка кави? – бажаний насмішливий голос роздався над плечем, змусивши її здригнутися.

   – Не лякай мене так! – акторській майстерності Асі можна позаздрити. Вадим тихо хмикнув та забрав чашку еспресо. Точними, майже професійними рухами поставив на її місце іншу.

   Ася тим часом повернулася за стіл. Бабця накладала в її тарілку салат. Два тости та три невеликих сирники вже займали своє законне місце на її тарілці. Стакан виноградного соку стояв поряд, на серветці. 

   – Віка на різдвяному вечорі говорила про якийсь твій новий проект? – Коли вже всі розсілися та почали трапезувати, почав здалеку дід.

   – Так, він вже почався, – кивнула Ася й краєм ока подивилася на Вадима, що сидів по ліву руку. – Мені запропонували знятися в рекламі парфумів та косметики одного італійського бренду. Рекламу на декілька косметичних продуктів вже відзняли, через кілька днів фотосесія з іншими, а на початку наступного місяця буду зніматися з парфумами.