Бонус #1. Різдво.

   Різдво. Час див, подарунків, сімейних застілль. Був для Асі ще рік тому. Поки батьки не розлучилися. Мати поїхала на усі канікули брата з сестрою за кордон, а Ася залишилася з батьком й повинна піти на святковий вечір до партнерів по бізнесу. 

   Одна радість: там будуть Віка та Вадим, які точно не змусять її сумувати.

 Віка, натхненна новорічними святами та одним хорошим хлопцем-випускником, який покликав її на побачення, має на меті підняти настрій Асі до небес зимовими мемами, стікерами та пісеньками. Поки що дії подруги викликають тільки роздратування замість щастя, але то пусте.

   З ранку раніше Віка прискочила до блогерки та увімкнувши якийсь новорічний плейліст з музикою, стала шерстіти її шафу у пошуках: “того-самого-гарного-гарного-ти-не-розумієш-плаття”. 

Цитата.

   Ася лишень хитнула головою та вляглася на ліжко. Бабусі Христі та пані Мелісі, до речі, плейліст сподобався тому вони зробили майже максимальну гучність. Дід тільки буркотнув щось про дорослих, які ведуть себе немов діти та навпаки та слухняно потрошив курку на новорічний стіл.

   Тато зранку раніше поїхав до офісу, Вадим погодився заїхати до нестерпної сімейки вечері, щоб разом поїхати на святковий вечір. Ася готова поставити усю свою колекцію фігурок FUNKO POP, а вона їх сильно цінувала, на те що бабуся вмовить чоловіка залишитися на святкову вечерю у їхньому домі та ще й прихватить з собою Віку та Світлану, її маму. Бо це була просто бабуся Христя.

   Зазвичай ця атмосфера дуже подобається Асі, але цього року вона чомусь відчуває себе тим самим Грінчем. Тільки він крав Різдво, а дівчина просто була в поганому настрої й робила все, щоб зіпсувати його іншим. Не спеціально. просто так виходило, що все валилося з рук. Одна різдвяна чашка була розбита так само як і скляна ялинкова іграшка.

   Пані Меліса, з якогось дива, вирішила, що попросити дівчину нарядити величезну ялинку саме Асю було гарною ідеєюні. Дівчина в’яло погодилася, буркнувши під несхвальними поглядами: “Аби не повіситися на тій гірлянді чи не порізати собі щось осколками.”

   Повіситись дівчина не повісилася, на її велике розчарування, але декілька іграшок побила. Не притаманний їй чорний гумор дівчини бабуся не оцінила, як і побиті кулі, та погнала дівчину геть від ялинки та впрягла в це Віку, мовляв, до вечора ще купа часу.

   Ася повернулася до своєї кімнати під обуренні фрази подруги та кинула на випатрошений на ліжко гардероб погляд. Блогерка задоволено зітхнула, коли побачила недоторканий сірий чохол для одягу. Там було яскраво червоне та пишне плаття.

   Вона замовляла його роки два тому теж на різдво, але дуже розчарувалась, коли виявилося, що сукня завелика для неї. Її тринадцять-чотирнадцять років не найприємніший період життя, дівчина тоді схудла до критичної помітки й сама не помітила, як заробила собі анемію. Почалися проблеми зі здоров’ям, постійний стрес й за сукню всі забули на добрих декілька років.

   Зараз дівчина важила свою норму, а тіло, яке продовжувало витягуватися у зріст та міняти форму, вже досить сильно відрізнялося за те, яким було декілька років тому. В неї виросли груди, талія стала більш помітною, як і сідниці. Сукня повинна бути якраз.

   Дівчина декілька хвилин помедитувала над чохлом та відкинула його на диван, розбираючи накидані речі й складаючи їх у шафу. Знайти б туфлі та влізти у це плаття й свята стануть на декілька відсотків терпимішими. З прикрасами та макіяжем вона розбереться.

***

   – Асю? Все добре? – занепокоєнний неочікуваним дзвінком дівчини голос Вадима приємно ласкав слух.

   – Так! Тобто, ні! – Затараторила Ася. – Розумієш…

   – Асю, квітко, давай спокійніше, добре? – не втримав посмішку він. Крім легкої паніки в її голосі не було нічого, тому чоловік заткнув легку тривогу у грудях. 

   – Знаю, що ти обіцяв приїхати ближче до вечора, але в мене є проблема, яку треба вирішити якраз до цього часу й мені потрібна допомога, – не заспокоїлася дівчина, – розумієш, батько зайнятий, а в домі усі готуються до різдвяного вечора…

   – Асю, що сталося? – Вадим перебив непов’язаний між собою бубніж.

   – Мені потрібні туфлі.

   – Туфлі?

   – Туфлі. – Здається вона закивала головою з того боку. – У мене є така сукня, що просто вау! Але в мене немає під неї туфель. Якби вона була у підлогу, я не морочилася б, але вона вище коліна й навіть чорних класичних туфель у цьому будинку у мене немає – залишилися на старій квартирі. Одне прохання: відвезти та забрати мене в торговий центр.

   – Якщо це настільки катастрофічно важливо – я приїду через двадцять хвилин, відвезу тебе, пройдуся з тобою по магазинам та відвезу тебе назад. Підійде? – З титанічним спокоєм запропонував чоловік та почув у відповідь дівочий писк.

   – Ти найкращий!

   – Чекатиму на тебе через двадцять хвилин, – у вухо вдарили гудки. Вечір ставав інтригуючим.

***

   Потрібні туфлі знайшлися як і зайві п’ятнадцять хвилин на каву. В кав’ярні біля входу до торгового центру грали новорічні пісні, а вогники гірлянд та маленькі ялинки, які були розставлені де тільки можна додавали атмосфери.

   – Підходять? – З насмішкою поцікавився чоловік, спостерігаючи, як Ася уважно роздивляється яскраво червоні туфлі на шпильці з акуратними бантиками на п’ятах, що переходять у тоненький ремінець внизу голені.

   – Те що треба! Ти мій рятівник. – Яскраво посміхнулася дівчина й чарівні ямки на щічках прикрасили її обличчя.