Глава 7

   – Ася. – його голос був схвильованим, а на фоні чулися якісь шорохіти. – Ти зараз де? Я приїду та заберу тебе.

   – Я на дитячому майданчику, біля зони для баскетболу, – шмигаючи забитим носом промовила дівчина та скинула трубку. Телефон в руці опустився екраном на лавку, а долонь м’яко лягла на корпус.

   Ася здригнулася від неочікуваності, коли відчула на плечах важкість чоловічого кардигану. Вадим сів поряд з нею та почав розглядати заплакане обличчя. Блогерка зберігала мовчання, а чоловік думав, що сказати.

   – Хочеш чаю? – Він продовжував її розглядати й розмовляв напів пошепки. Ася повернулася до нього з питанням на обличчі. Шкіра навколо очей та ніс все ще були червоними, хоча вся волога на обличчі вже висохла.

   – Ти змерзла. Не думаю, що ти хочеш зараз йти додому, тому пішли я заварю тобі чай. Застуда на початку навчального року – останнє, що тобі потрібно, повір мені, – його спокійний шепіт заспокоював стурбований розум, а холодні пальці на руках та ногах тільки підтверджували його правоту.

   Консьєржа тихо посапувала під гучний звук новин у своїй кімнаті. Чистий, світлий під’їзд зустрів їх запахом миючих засобів та мерехтінням лампи в тамбурі з чужими квартирами.

   Квартира Вадима була виповнена у темних кольорах. Особливо дивно було побачити яскраві іграшки для тварин. Відповідь на питання, яке хотіла задати дівчина вибігла чи вибіг з середини квартири та налетіло на дівчину та господаря. Тигровий амстафф гучно загавкав та прийнявся вилизувати все, що потрапляло під мокрий ніс.

   Ася завмерла, але протягнула руку, щоб пес її обнюхав. Вона повільно скидала кеди з ніг, поки собака радісно облизувала її долоню та ставив лапи на її голі ноги. Кігті залишали яскраві, не глибокі подряпини на ляжках. Голос Вадима вивіс її зі ступору.

   – Оззі, відчепися від гості, – чоловік вже роззувся та, підхопивши собаку за нашийник, відтягнув радісну тварину у сторону й повернувся до неї. – У мене увімкнена тепла підлога, але якщо…

   – Все нормально. У тебе дуже тепло, – вона стягнула кардиган й тілько-но помітила, що він був в’язаним та, певно, ручної роботи.

   – Проходь у вітальню. Я поки заварю чай. Оззі дуже дружній пес, тому не бійся, що вкусить, – голос чоловіка стих в іншій стороні квартири.

   Названий Оззі уважно слідкував за нею такими ж темно карими очима, як і його господар. Вона повісила одяг на крючок та пройшла прямо, вчасно схопивши до рук свого телефона.

   На гаджет приходили повідомлення та дзвінки від сім’ї. Нещодавні повідомлення були й від Віки. Блогерка вмостилася на темно синьому дивані з ногами й зайшла в чат з подругою. Спідниця-шорти дозволяла спокійно згинати ноги в комфортній позі. Оззі вмостився поряд й поклав свою голову на її ліве стегно, перед цим уважно усе обнюхавши.

   Подруга питала де вона, писала, що їй дзвонили батьки подруги й вони дуже стурбовані. Ася постукала вказівним пальцем по піднятому правому коліну й написала подрузі повідомлення з проханням сказати батькам, що вона зараз їде до неї та залишиться там на ніч. Написала, що розповість усе пізніше й якщо що, щоб дзвонила.

   Здається питань у подруги тільки побільшало, але вона погодилася й написала, що турбується за неї. Ася виключила звук та відкинула вимкнений телефон на іншу сторону дивана.

   Оззі притиснув вуха та трохи підняв морду й подивився на неї зацікавлено. Ледь чутно заскиглив та притиснувся поближче.

   Ася закинула голову на спинку дивана й глибоко видихнула. Пройшлася пальцями між вух тварини, той піддався ближче. Тихі кроки з кухні наче розбудили дівчину. Вона повернула голову й побачила як з кухні повертається Вадим й несе в руках дерев’яний підніс з прозорим чайничком й двома такими ж прозорими чашками. 

   Дерево тихо зіткнулося зі скляною поверхнею столика біля дивану. Чоловік подивився на свого собаку, який спокійно кимарив на її колінах, але іноді відкривав одне око й спостерігав за господарем.

   – Я відійду на пару хвилин. Треба зробити дзвінок по роботі, – він дістав з заднього карману штанів телефон й повернувся на кухню.

   Ася видихнула, але потягнулася налити собі гарячий трав’яний чай. Оззі піднявся з її стегна, дозволивши зробити задумане. Чоловік повернувся через декілька хвилин й сів порял з нею. Собака подивився на нього з під лоба, але не ворухнувся.

   – Розкажеш, що трапилось? – Він уважно роздивлявся ще трохи рожеве обличчя. Набряк від невеликої істерики вже зійшов, але почервоніння ще було.

   – Батьки все ж таки розлучаються. Тато забирає мене в інше місце, – вона не дивилася на нього, стискаючи в руках гаряче скло.

   – Ліцей?

   Залишаюся. Мені, на диво, нічого не забороняють. Все як раніше, тільки я тепер буду жити удвох з батьком, – Ася зробила невелику паузу й повернулася до нього обличчям. Несмілива посмішка прикрасила кутик її губ. – Ну ще й з собаками.

   – Не знаєш, куди переїдете? – Він відзеркалив її посмішку.

   – Певно замісто. Тато любить природу й йому буде не впадлу їздити з якогось поселення до міста на роботу чи зустрічі. Плюс собаки, яким все ж таки краще буде на приватному секторі.

   Вадим з розумінням кивнув головою. Приємна тиша не давила морально, а навпаки розслабляла. Рука дівчини почісувала між вухами, змушуючи собаку розслабленно буркотіти.

   – Ти втекла з дому? – Чоловік порушив приємну тишу, але блогерка не напружилася від заданого питання. Навпаки повернула голову в ту позу, що й кілька хвилин назад.

   – Типу того. Написала Віці й попросила прикрити, але повертатися додому чи їхати до неї не хочеться. Завалить питаннями, а мені цього не потрібно. Голова й так від думок болить.