Глава 6

   – Будеш ходити по таких місцях сама – нарвешся на неприємності, – Вадим вперався плечем у стіну, склавши руки на грудях.

   – Чомусь зараз не нарвалася, – ефемерне почуття безпеки розливалося по тілу в присутності цього чоловіка. Коли ти знаєш, що цей чоловік тобі нічого не зробить й навпаки захистить тебе, тіло рефлекторно розслабляється. 

   – Бо вони бачили мене, коли йшли сюди.

   «Якби я була на їхньому місці – теж не рипнулась би щось вдіяти» – голос в голові досить невчасно іронізував.

   – Будь обережна, – відштовхнувся від стіни й накрив долонею закрите фатіном плече, підштовхуючи її до головної зали.

   Розігрів її шкільної групи був в самому розгарі. Гучна музика вдарила по перепонкам, а очі занадто довго звикали до темряви. Свій столик вона знайшла швидко завдяки Віці й свого телефону. Подруга знімала концерт, як і обіцяла.

   Блогерка сіла на своє місце й прослідкувала, як Вадим зайшов до зали через декілька хвилин, щоб не поставити її у невдале положення. Погляд повернувся до подруги, яка покачувалася на кріслі під ритм музики.

   Телефон повернувся до рук господарки, а камера знову включилася.

   Виступ їхньої групи пройшов спокійно. Віка попивала коктейлі та підтанцьовувала наскільки могла це робити сидячі, Ася знімала виступ, а хлопці просто спостерігали за всім. 

   Коли почалась основна частина концерту Віка наче втомлено сперлася на плече подруги. Савченко прослідкувала за цими діями зі зіщуриними очима й її погляд сам знайшов фігуру Вадима.

   Той розслабленно ковтав воду з горла скляної пляшки. Наче відчувши її погляд, карі очі знайшли її сині. Він підняв брови в німому питання. Блогерка хитнула головою й подивилася на подругу. Очі чоловіка звузилися й він сказав щось на вухо чоловіку зліва. Той напрягся й відійшов до службового приміщення в кутку зали.

   – Вік? – Блогарка з натиском провела пальцем по щоці подруги. Данило щось сказав Максу та відійшов за куліси, дивлячись у телефон.

   – Мене нудить, – прошепотіла подрузі на вухо Віка. Ася дістала телефон й написала Максу повідомлення. Той подивився у телефон й кивнув.

   – Можеш встати самостійно? – Вона обережно підштовхнула її в плече.

   Погляд перейшов на диванчики де дві хвилини назад сидів Вадим. Стиснувши губи, блогерка приобійняла подругу за талію й дала їй точку опори. За дверима стояв Вадим, який одразу ж допоміг Асі підхопити подругу.

   – Вона напилася? – Він уважно роздивлявся її обличчя й зупинився на розширених зіницях.

   – Алкоголю не було. Я сама пила коктейль, – Ася з обережністю слідкувала за рухами чоловіка.

   – Пішли до вбиральні. Їй треба проблюватися, щоб хоч трохи прийти до тями. Не думаю, що їй сподобається, якщо це зроблю я, – він підхопив дівчину на руки й швидким кроком пішов до туалетів.

   – Зможеш це зробити? – він обережно опустив дівчину й допоміг всадити її на коліна.

   – Так. Два пальці на корінь язика, – вона сіла поряд з подругою й зняла з зап’ястка резинку. Підняла голову на чоловіка, що прикрив двері кабінки та збирався відійти до дзеркал. – Можеш принести води? Бажано закриту пляшку.

   – Пару хвилин, – його голос почувся поряд, а після важкі двері до приміщення стукнули.

   Здається, коли вона була тут сама вони були чимось підперті. Кашель подруги змусив Асю швидко зібрати її волосся й обхопити її шию.

   Скрізь звуки блювання блогерка почула стукіт у двері кабінки. Відпустивши нічого не розуміючу Віку, вона клацнула замком кабінки. Рука Вадима протягнула закриту пляшку мінеральної воду.

   – Дякую, – вона взяла пляшку й клацнула кільцем від кришки.

   – Я біля умивальників, – двері прикрилися. Ася протягнула подрузі відкрите горло пляшки. – Прополощи рот і випий трохи.

   – Що сталося?.. – Віка витерла тильною стороною долоні губи. Її голос охрип.

   – Можливо, щось було в напої… – Блогерка натиснула на кнопку зливу й допомогла слабкій подрузі піднятися. – Дивись під ноги.

   Вона підвела її до умивальників й включила їй кран, забрала напів порожню пляшку мінералки. Вадим стояв в парі метрів, готовий прийти на допомогу будь який момент.

   Телефон Асі готовий був розірватися від повідомлень хлопців. Даня питав куди вони відійшли, Макс питав чи все в порядку й Єгор питав за концерт. Вона подивилась на чоловіка поряд.

   – Досить з вас на сьогодні. Я відвезу по домам, – він торкнувся заднього карману, перевіряючи ключі. Ася подивилася на слабку подругу, що виключила воду й важко дихала. Подивилася на телефон й кивнула.

   Вадим вів Віку під лікоть, щоб допомогти їй якщо та ослабне. Ася дивилася на увімкнений набір номеру Дані й думала, як йому все пояснити.

    Коли Віка влягался на задні сидіння, блогерка все ще тримала в руках розлокований мобільний. Вадим закурив цигарку, поки заводив машину. В салоні увімкнулося світло, а мотор тихо загудів. 

   – Набери друзів поки ми все ще тут. Вони можуть захотіти перевірити твій з подругою стан, – видихаючи важкий дим, промовив чоловік.

   – Страшно. Й батько дзвонив. Якщо дізнався, що я тут? – Ася подивилась на нього.

   – Посвариться й все. Ти вже побувала в цьому клубі й набралася вражень. Повір, такий досвід як стан твоєї подруги зараз – найкращий антидот в найближчі місяці до клубів та вечірок, – хмикнув Вадим. – Може він і не дізнався. Ти ж не розрахувалася карткою у клубі?

   – Спеціально готівку знімала, – чи то сарказмом, чи то серйозно пробурмотіла дівчина й набрал номер друга.