Глава 5

   Як виявилося, проводити гостя треба було до сусіднього під’їзду. Його квартира знаходилася якраз за стінкою кімнати Асі. Вони зупинилися у його парадного, але цікавість засвербіла в грудях.

   Хотілося дізнатися про цього чоловіка усе від способу життя до групи крові. У той же час здоровий глузд волов в усе горло, щоб дівчина трималася від нього якомога далі. 

   – Асю, – його голос змусив витиснути усі думки з голови й  підняти на нього очі. Він був вище її десь на півтори-дві голови. Ася ледь діставала маківкою йому до ключиць. 

   – Твій тато колись був моїм наставником, а зараз він мені дуже хороший друг. Різниця в нас з тобою як у старшого брата та сестри, тому я не хочу щоб ти зверталася до мене на Ви, – його погляд був досить ніжним, що змушувало розслабитися в його присутності й чомусь йому хотілося довіряти. В його великих долонях з’явилася візитівка. – Це мій номер на випадок якого ЧП. Ти можешь дзвонити в будь який час дня та ночі. Не бійся й не соромся попросити в мене допомоги.

   – Добре. Дякую, – вона прийняла шершаву картонку й уважно подивилася на рівно виведені ПІБ та номер телефону. Було написано від руки широким почерком. Більше якихось підписів вона не побачила. – Гарного вечора.

   – Навзаєм. Бувай, – він так само ніжно посміхнувся. Його голос не був таким грубим та напруженим, як при розмові з дідусем. 

***

   Коли блогерка заходила додому її телефон розривався від повідомлень стурбованих подруг. Собаки набридливо крутилися під ногами, бабуся з дідом все ще були на кухні, але тепер разом з близнюками. Ті про щось сперечалися з дідом та один одним, а бабця намагалася їх розійняти. Блондинка тихо прошмигнула до своєї кімнати та на щастя залишилася непомітною. Тільки собаки набридали, ступаючи за нею хвостом.

   Увімкнувши лептоп та діставши зошити, дівчина стала розгрібати сповіщення та пошту. Данило подякував за фото, рекламне агенство було задоволено новим контрактом блогерки, Катя питала за домашне завдання по літературі, Віка все намагалася дописатися до подруги. Блогерка натиснула на іконку аудіо виклику.

   – Ти взагалі нормальна? – Через один гудок почувся голос подруги.

   – І тобі не хворіти, – фиркнула блогерка, пролистуючи папку А4 де на завтра повинен бути реферат по хімії.

   – Я тобі дописатися дві з половиною години не могла, ти срана ігнорщиця, – не заспокоювала однокласниця. Ася прокрутила сторінки презентації від вчителя. Телефон впав на інші зошити, а на голову одяглися повнорозмірні навушники, обклеєні колись стікерами, які подарувала Віка.

   – Я була з пропажею, – пробурмотіла блондинка й зробила примітку в особистому блокноті. Почала робити набросок реферату олівцем.

   – З Данею? Де була пропажа? – по ту сторону почувся глухий стукіт. Схоже з рук подруги втекла пуговка. Триколірна кішка подруги. Жахливо кусюча та ворчлива істота.

   – В Буковелі. Знайшов перше кохання на свою голову й возився з ним усе літо, – блогерка відволіклася та прокрутилася на офісному стільці. По ту сторону лінії почувся свист.

   – Та ладно!? І хто вона? Як її звуть? Гарна? Ти вже знайома з нею? – Шквал питання посипався на й так важку голову блогерки.

   – Не так гучно, – зупинила подругу дівчина. – Я ще з нею не знайома. Вона гарна. Її звуть Неллі й вона грузинка, сім’я якої переселилася в Україну ще колись-давно. Більше нічого не знаю. В неділю Даня хоче нас познайомити. З наступного тижня Даня вже буде в школі, – Ася витримала паузу. Віка зашерхотіла чимось по ту сторону.

   – Він з Алієнко буде на вечірці до речі, – блогерка затиснула губами кінець з гумкою від олівця.

   – О! – короткий звук вирвався з вуст подруги й в неї щось хлопнуло. Можливо, вона занадто різко закрила книгу. – Це добре. Буде якась нормальна компанія крім наших “зірок”. Але ж вони з Антоником наче у сварці.

   – Але ж дружить він не тільки з Антоником, але й з іншими членами групи, – протягнула дівчина й критично поглянула на ледь початий реферат. – Вік, давай поговоримо перед сном, у мене ще купа домашки. Ще й цей реферат ні до ладу, ні до прикладу.

   – Добре, прилежна учениця, не буду відволікати. Але обов’язково подзвони. Забудеш і в школі можеш не з’являтися, – категорично відрізала дівчина.

   – Ти жорстока жінка.

   – Я знаю, дорогенька.

***

   Наступні дві дні пройшли на диво спокійно. Батьки затримувалися по відрядженням, малі спокійно ходили до школи, Віка та інші дівчата не повбивали одна одну, “новий сусід” на горизонті більше не з’являвся. Субота пройшла теж  спокійно. Ася доробила презентацію і взагалі виконала домашнє завдання, відзняла ролик до каналу на ютуб і до сьомої вечора вже була при повному параді.

   Бабуся на диво не забула про обіцянку й провела онуку спокійним поглядом та дзвінким поцілунком. Попросила не шуміти, якщо прийде дуже пізно й вести себе добре. Нагадала, що вона ще неповнолітня для алкоголю та відпустила її.

   Зараз блогерка стояла в кімнаті Віки й спостерігала, як дівчата допомагають їй вибрати вбрання. Віка стояла в коридорі біля дзеркала у весь зріст навпроти дверей своєї кімнати, Катя крутилася навколо подруги, оцінюючи її плаття своїм художнім поглядом, Аліна давала вказівки з ліжка, на котрому лежала й обіймала невдоволену Пуговку. Ася глибоко видихнула й плюхнулась на пуф біля невеличкого трюмо.

   На екрані її телефона висвітилося повідомлення з інстаграм про нову вподобайку та підписника. Щось смикнуло її відкрити профіль користувача й на декілька хвилин вона завмерла. Суперечку подруг на фоні вона пропустила мимо вух.