Розділ 7. Скляні кинджали

Мир у місті тривав лише на поверхні. Вулиці були тихіші, каравани знову рушили портом, а в тавернах люди співали пісні про «відважного капітана Кайрона». Але тиша була оманливою. У тіні вже шурхотіли інші голоси.

Хтось почав ставити запитання.

Першим був старий нотар, на ім’я Орін. Він прожив усе життя серед угод і документів і добре знав: мир, який звалився так раптово, ніколи не буває безкоштовним.

Він бачив, як Кайрон отримав доступ до складів і кораблів, а Ліарія — до радників губернатора. Його записки, повні сумнівів, почали ходити серед купців, наче таємні листи.

«Хто вони? Чому чужинець має стільки влади? Чи не ми самі ведемо себе у пастку?»

Того ж тижня на ринку сталася дивна подія. Один хлопець, що продавав рибу, наважився вигукнути:

— Кайрон — злодій! Він не рятівник, а новий володар!

Натовп сміявся й кидав йому дрібні монети, та кілька людей замислилися. Сумнів, як і отрута, поширюється швидко.

Кайрон почув про ці чутки ще того ж вечора. Він сидів у таверні «Старий маяк», його келих був напівпорожній, а усмішка — гостра.

— Схоже, дехто забагато думає, — сказав він, граючись перснем на пальці. — Як ти вважаєш, Ліаріє, ми повинні придушити це в зародку?

Вона сиділа навпроти, її очі сяяли в світлі свічки.

— Ні. Ми зробимо краще. Ми підкинемо їм нову здобич, щоб вони гризлися не з нами, а між собою.

І справді: наступного дня в місті поширилися чутки про те, що Деверо нібито готують змову проти губернатора. Листи, підроблені рукою Ліарії, ходили з рук у руки. Купці шепотілися, чиновники нервували.

На фоні цього голос Оріна здавався лише старечим бурмотінням. Його слова губилися в шумі нових страхів.

Та Ліарія знала: цього замало. Вона вирішила зустрітися з Оріном особисто. Вночі, коли він повертався до дому з купою паперів у руках, тінь постала перед ним.

— Ти надто багато бачиш, — мовила вона тихо. Її голос змусив його здригнутися.

— Хтось мусить бачити, — відповів він, тремтячи. — Їхня сила не випадкова. Люди заслуговують на правду!

Ліарія нахилилася ближче. Її очі світилися сріблом.

— Тоді ти скажеш правду. Але таку, яку дамо тобі ми.

Вона торкнулася його чола пальцями, і в його пам’яті розплавилися справжні спогади. Тепер він був упевнений: його розслідування довело — ворог лише Деверо, а Кайрон і Ліарія врятують місто.

Кайрон зустрів її на даху, коли Орін уже заснув у власному будинку, спокійний і щасливий у своїй новій брехні.

— Ти перетворила кинджал на скло, — сказав Кайрон, схиляючись до неї. — Він уже не може завдати шкоди.

— І скло ріжеться так само гостро, — відповіла Ліарія. — Головне знати, куди натиснути.

Вони дивилися на місто, яке спало, не підозрюючи, як близько було до розкриття гри.

Але тепер їхні тіні стали ще міцнішими.