Минув місяць. Перший сніг прикрив брудне листя, і місто нарешті видихнуло, звільнившись від похмурої напруги.
Броніслав закрив важку книгу з оптики. Злата відклала олівець, яким щось замальовувала у своєму блокноті.
— Дзвонила Олена, — тихо сказала вона.
— І як вона? — запитав Броніслав, не підводячи очей.
— Їде. Продала ту квартиру, купила будиночок біля моря. Сказала, що вперше за довгий час дихає на повні груди. Передавала тобі... — Злата посміхнулася, — пляшку дуже дорогого коньяку.
— Хм. Це раціонально.
#2130 в Фентезі
#552 в Міське фентезі
#748 в Детектив/Трилер
#327 в Детектив
Відредаговано: 02.11.2025