Капсула,що пам'ятає тебе

Світло згасло так різко, ніби хтось видер його з повітря.
Після цього настала повна темрява — густа, ледь не матеріальна, така, в якій губиться навіть дихання.

Аліса відчула, як Марко інстинктивно схопив її за руку.
Поруч — шепіт Лєї, тремтячий:

— Вона… запускається.
— Процедура… активована…

Інтернат «Горислав» більше не дрімав.
Тепер він працював.

У темряві знову заговорив металевий голос, холодний, беземоційний:

“Почати етап 1.
Реінтеграція пам’яті.
Підготувати Оригінал.”

Лея здригнулася, наче ці слова були лезами.

Марко прошепотів:

— Алісо… тримайся за мене, що б не сталося.

47-Б лиш стояв позаду.
Тихий.
Але його порожні очі раптом… блиснули.
Коли капсула ожила — він відреагував.
Як тварина, що впізнає старий запах.

Світло знову спалахнуло — слабке, мерехтливе.
Капсула перед ними тепер була повністю відкрита.

Всередині — крісло.
Ремені.
Металеві дуги, що нагадували обручі старої медтехніки.
Екрани, що показували хвилі мозкової активності, — лише один датчик був увімкнений.

З м’яким писком з’явився напис:

“Очікування суб’єкта.”

Лея зробила крок вперед, але заточилася.
Марко підхопив її.

Аліса все ще стояла нерухома, наче втратила відчуття часу.

— Лейо… — голос її був майже не чутний. — Що означає «об’єднання»?

Лея заплющила очі.

— Об’єднання — це коли…
— коли копію і оригінал…
— з’єднують у один розум.

Аліса похолола до кісток.

— Але я — жива.
— А ти… теж жива.

— Саме тому система в паніці, — прошепотіла Лея. — Вона ніколи не очікувала, що ми обидві… виживемо.

Марко різко повернув голову до неї:

— Система хоче вас злити?!

Лея кивнула.

— Так.
— У єдину особистість.

Марко підняв голос:

— НІ!
— Жодних злиттів!
— Ніхто не має права—

Голос згори урізав його фразу:

“Етап 2: Синхронізація.
Підготувати копію.”

Під ногами заіскрилася підлога — активувалися круглі контури.
Аліса відступила, але світло переслідувало її, фіксуючи крок.

— Він… вибрав мене, — прошепотіла вона.

Лея стомлено всміхнулася:

— Бо ти — завжди була його ціллю.
— Не я.
— Ти.

Марко схопив її за плечі.

— Алісо.
— Дивись на мене.
— Це НЕ ти.
— Це НЕ твоє минуле.
— Це НЕ твоя ідентичність.
— Ти — ти.
— Ти не просто копія!

Її серце билося нестабільно.
Грудна клітка стискалася.

— Але чому я пам’ятаю…
— маленькі фрагменти…
— місця, якого ніколи не бачила?..

Марко різко витер сльози з її щоки.

— Бо вони хотіли, щоб ти пам’ятала це, Алісо!
— Щоб ти прийшла сюди сама, коли настане час!

Лея поклала руку на плече Аліси.

— А тепер ти маєш вибір.
— Ти можеш стати тим, ким вони хотіли…
— або тим, ким хочеш ти.

Аліса стиснула кулаки.

47-Б підняв голову.

Він… повільно підійшов до неї.

Його рука тремтіла, коли він торкнувся її долоні.
Пальці холодні, як лід… але рух — ніжний, майже людський.

— Аніса…
— не… йди… туди…

Марко завмер.

— Він… не хоче, щоб ти зайшла в капсулу.

Лея шепнула:

— Бо він знає, що капсула забере тебе.

І тоді сталося щось приголомшливе.

47-Б повернувся до капсули…
розкрив руки…
і загородив її собою.

Наче… захищав її від неї самої.

Марко не вірив своїм очам.

— Господи…
— Він… він захищає її.
— Не ЛЕЮ — а її.

Голос капсули змінився, став різким:

“Помилка.
Перешкода в доступі.
Елімінація.”

Стеля зашипіла.

З бокових панелей висунулися металеві інструменти — не зброя, але щось схоже на маніпулятори.

47-Б загарчав і став між ними, як звір, що боронить здобич.
Його тіло напружилось.

— Лейо! — вигукнула Аліса. — Що відбувається?!

— Система визнає його загрозою.
— Вона хоче… прибрати 47-Б.
— Бо він заважає процедурі.

Марко підняв металічний лом, який знайшов біля стіни.

— Якщо воно до нього торкнеться — я розтрощу цю капсулу, клянусь!

47-Б завив — інструмент зачепив його плече, і шкіра розірвалась.
Темна рідина потекла по руці.

Аліса кинулась уперед.

— НІ!!!
— НЕ ЧІПАЙТЕ ЙОГО!!!

І капсула…
ЗУПИНИЛАСЯ.

Світло мигнуло.
Маніпулятори відступили.
Голос змінив тон:

“Переоцінка.
Захисний зв’язок між копією та 47-Б — зареєстровано.”

Марко прошепотів:

— Що?..

Лея завмерла.

— Вони… фіксують зв’язок.
— Емоційний.
— Справжній.
— Те, чого не повинно було бути.

Голос продовжив:

“Пріоритет: безпека копії.
Доступ: тимчасово дозволено.
Запуск альтернативного алгоритму.”

Капсула…
відкрилася ширше.

Не втягаючи Алісу.
А… запрошуючи.

Лея прошепотіла:

— Це шанс.
— Капсула не буде знищувати нікого, якщо ти увійдеш по своїй волі.

Марко закричав:

— АЛІСО, НЕ РОБИ ЦЬОГО!!!

47-Б узяв її за руку.
Ледь.
Ніжно.

Він нахилив голову й сказав:

— Не… одна…

Аліса відчула, як у грудях щось стислося.

— Я не піду одна.
— Ви йдете зі мною.

Марко відсахнувся:

— Ти збожеволіла?!

Лея поклала руку на серце Аліси.

— Система не активує злиття, якщо поруч будуть живі люди.
— Вона буде працювати як…
— архів.
— Як правда.
— Ти отримаєш відповіді, а не перетворення.

Марко тихо прошепотів:

— А якщо вона бреше?..

47-Б нахилив голову до Аліси.
Його порожні очі враз стали теплими — на мить, як вогник старої свічки.

— Я…
— з… тобою…