11.Між ударами

Соня збиралася в більярд з Женею. Вона довго стояла біля дзеркала, поправляючи волосся, потім все-таки вибрала простий варіант — топ і світлі джинси. Легкий макіяж, парфум, і вже через пару хвилин у двері подзвонили.Вона швидко переодяглася в футболку, склала все в сумку і відчинила.Женя стояв на порозі, оцінююче глянув на неї, нічого не сказав, тільки трохи кивнув.— Поїхали?Вони сіли в машину. По проспекту Соборному їхали в бік більярдного клубу. В салоні грала тиха музика, і Соня час від часу дивилася на нього, намагаючись робити це непомітно. Женя зосереджено дивився на дорогу, але іноді ловив її погляд у відображенні.Коли приїхали, в залі було шумно і пахло крейдою для київ. Женя взяв кий першим — спокійно, впевнено, ніби це його звичне середовище. Він зробив кілька точних ударів поспіль.— Дивись, — сказав він і трохи відступив, — ось так.Потім подивився на Соню.— Давай тепер ти.Він встав за її спиною, не занадто близько, але достатньо, щоб показати рух. Його руки направляли її акуратно, без зайвого тиску. Соня трохи завмерла — не стільки від гри, скільки від самого моменту.— Розслаб руку, — спокійно сказав він.Шар ударився об борт і закотився в лузу.— Вот, уже краще, — додав Женя.Пізже Соня зробила фото біля дзеркала, а коли вийшла з залу — Женя теж сфотографував щось на телефон, ніби випадково, але занадто вчасно.Потім у Соні почала боліти голова. Вона трохи поморщилася, намагаючись не показувати, але Женя помітив одразу.— Ходімо, я відвезу тебе додому.Вона хотіла сказати, що все нормально, але в підсумку просто кивнула.В машині стало тихіше. По дорозі вони майже не говорили.Біля під'їзду Женя зупинився.— Напиши, як дійдеш, — сказав він.— Напишу.Ввечері Соня виклала історію. Через якийсь час вона помітила: у Жені з'явилася точно така ж.Вона написала першою:— Фото як ніби парні.Він відповів майже одразу:— Да, тільки помітив.Пауза.— Спокійної ночі, Жень.— Спокійної ночі, Сонь.